Присяга у понеділок: Чому депутати пішли на поступки Зеленському

Регламентний комітет, який опинився в епіцентрі звинувачень у затягуванні інавгурації Володимира Зеленського, погодив сім проектів постанов про дату приведення до присяги новообраного президента, і сьогодні депутатський корпус почергово голосував за кожен з проектів.

Першим розглядався проект нардепа Сергія Міщенка з датою 19 травня, як і хотів Зеленський. Його підтримали 207 народних обранців: 51 з "БПП", лише 2 з "Народного фронту", 42 позафракційні, 31 "опоблоківець", 23 нардепи із "Самопомочі", 2 "ляшківця", 24 – "Відродження" (повним складом), 18 – з "Батьківщини" і 14 з "Волі народу". Проти проекту було 45 депутатів, що є рекордним показником при розгляді всіх семи документів.

Наступною голосували постанову авторства Віктора Балоги, в якій також фігурувало 19 травня. Її підтримали 158 депутатів. Розклади по фракціях і групах приблизно такі ж, як і за постанову Міщенка. Третьою за ліком була постанова Купрія, яка і перемогла: фракція "БПП" дала 116 голосів (проти були Олег Барна та Ігор Артюшенко, які взагалі виявилися тими двома з усього складу депкорпусу, хто голосував проти), "Народний фронт" дав 66 голосів із 80 членів фракції, позафракційні - 38 ("за" були спікер Андрій Парубій та віце-спікер Ірина Геращенко, а ось Оксана Сироїд, ще один віце-спікер, утрималася), "опоблоківці" - 20 голосів (цікаво, що прихильники "Опоплатформи" у цій фракції здебільшого не голосували, так само, як і позафракційні "опоплатформівці"), від "Самопомочі" і "Волі народу" виявилося 16 голосів "за", від "Батькіщини" - 18, від "радикалів" - 19, а от група "Відродження" дала лише 6 голосів, інші не голосували.     

Після підтримки поставнови Купрія зникла потреба голосувати далі, тому лише згадаємо про дати, які були у проектах, котрі виявилися зайвими.  У найоригінальнішій постанові Сергій Капліна пропонувалося проводити інавгурацію двічі – спочатку у ВР 19 травня, в на біс – 3 червня на НСК "Олімпійський". Під час урочистого засідання на стадіоні новообраний президент повторно проголошує присягу українському народові та інавгураційну промову. Плюс до того - щорічно, в день урочистого засідання на НСК "Олімпійський" президент проголошує щорічний звіт перед українським народом. У ще одній постанові Купрія пропонувалася дата 26 травня, у постанові нардепа з "БПП" Володимира Куренного стоїть дата 17 травня, а останній, сьомій, поданій відразу п’ятьма авторами (Андрій Тетерук та інші) – 28 травня. Ще учора депутати з парламентської більшості схилялися саме до цієї постанови, однак, зрештою, погодилися з 20 травня.

Чому? По-перше, рішення про дату інавгурації і без того затяглося, що працювало проти парламентських "більшовиків", яких звинувачували у парламентських ігрищах. А це автоматично било по їхнім рейтингам. 
По-друге, не можна виключати й іншого мотиву – до 20 травня лишилося 4 дні, і цього достатньо мало, аби команда Зеленського організувала солідне представництво зарубіжних гостей. Відсутність на інавгурації перших осіб держав-партнерів України можна буде обіграти як скептичне ставлення світової спільноти до новообраного президента. Хоча, з огляду на широку палітру привітань Зеленського з перемогою після дня голосування 21 квітня, теза про низьку підтримку виглядає притягнутою за вуха. 

По-третє, політична логіка підказує потенційним учасникам парламентських виборів, що чим раніше президент отримає всю повноту влади, тим вищими є їхні шанси потрапити до наступної Ради на критиці його дій. Принаймні після інавгурації Зеленський не зможе відтягувати висунення своїх кандидатів на посади міністра оборони, голови СБУ, Генпрокурора, очільника зовнішньополітичного відомства, Генштабу. Поки що Зе-команда мотивувала відсутність цих фігур затягуванням з інавгурацією, тепер доведеться відкривати карти. А, отже, давати опонентам привід для критики.

По-четверте, однією із причин відтягування інавгурації був острах розпуску парламенту і дочасних виборів влітку. Такий сценарій не влаштовує низку політсил. Та, схоже, вони вже змирилися з тим, що шанси розпуску ВР дуже високі, і Зеленський може це зробити і після 2 червня – останнього відведеного Конституцією дня для принесення присяги новообраним президентом. Тому потрібно не тягнути кота за хвоста, а дати можливість "котам" повилазити з "мішка". Тобто, повертаємося до попереднього пункту.

З іншого боку не можна виключати, що консенсус по даті інавгурації був досягнутий після політичних домовленостей із Зе-командою про не розпуск парламенту. Хоча дочасні вибори і вигідні ключовим учасникам попередніх перегонів – Зеленському, Порошенку, Тимошенко та Юрію Бойку – яким краще з одної кампанії відразу перейти в іншу, є шанс, що до осені нинішній склад парламенту прийме новий виборчий закон. У разі зниження у ньому прохідного бар’єру до наступної Верховної Ради можуть пройти не лише великі політичні сили, але й дрібніші політпроекти, які виконуватимуть роль сателітів при створенні коаліції. Або ж сподіватимуться на "золоту акцію". Тобто, з одного боку наче й вигідно проводити дочасні вибори влітку, але з іншого – можуть бути сюрпризи. Тому чергові вибори – це запобіжник від сюрпризів та можливість перегрупувати сили, домовитися про ресурси і так далі. 

Яка з цих позицій візьме гору, побачимо вже у понеділок чи у вівторок, коли у Зеленського нарешті з’явиться можливість підписати свій перший указ. І, не виключено, він стосуватиметься саме розпуску парламенту.