"Правий сектор" і теракт у Мурманську: Як Путін намагається зліпити Сребреницю з України

За словами російської спецслужби, молодика 1983-го року народження затримали вчора, 10 грудня. Він, мовляв, хотів підірвати будівлю органів місцевого самоврядування Мурманська за допомогою саморобного вибухового пристрою. 

Хоча у повідомленні ФСБ підозрюваного характеризують як "прихильника української організації "Правий сектор", за національністю чоловік росіянин, і яке саме відношення він має до ПС, наразі спецслужба країни-агресора вирішила не уточнювати. 

І для цієї новини є кілька трактувань. По-перше, затриманий міг геть не думати ні про який теракт, а, наприклад, вчинити якийсь інший злочин, але домовитися з ФСБ про головну роль у їхньому театрі в обмін на пом'якшення покарання. По-друге, силовики справді могли затримати потенційного підривника, а саме слова про "Правий сектор" – вкласти йому у вуста. Бо ж абстрактне "прихильник" не потребує жодних фактичних прив'язок.  Для нього необов'язково навіть мати френдів з України. По-третє, все могло бути саме так, як стверджують у силовій структурі країни-агресора. 

Втім, третя – геть малоймовірна. Адже саме зараз такий симпатик українських націоналістів дуже на руку пропагандистській машині Кремля. 

Кровопролиття у Боснії заміть "розіп'ятого хлопчика"

"Нормандська зустріч", яка відбулася напередодні затримання, 9 грудня, стала одним з найгарячіших тем для обговорення, і далеко не лише у країнах-учасниках. 

Експерти майже одностайно зійшлися на думці, що значного прориву у врегулюванні ситуації на Донбасі переговорникам досягнути не вдалося. Хоча сторони домовилися про припинення вогню і звільнення полонених, питання проведення місцевих виборів на окупованих територіях відклали до наступної зустрічі. 

Українська сторона наполягає, що провести вибори за нашим законодавством можливо лише за умови повного контролю над кордоном. Росіяни ж навпаки, нав'язують сценарій "спершу вибори, потім кордон". І, здається, має бути зрозуміло, що виборчий процес під дулами автоматів озброєних бандформувань, – це нонсенс.  Втім, Кремль спробував підігнати під свої вимоги ідеологічну базу і пояснити все "турботою про мешканців Донбасу". 

10 грудня Володимир Путін акцентував: якщо Росія погодиться на український варіант, людям на наразі окупованих територіях загрожує самосуд і різанина, як от у Сребрениці. Адже, мовляв, націоналісти в Україні мають ледь не необмежений вплив. 

"Вчора я теж про це говорив, українська сторона весь час ставить питання: дайте нам можливість закрити кордон військами. Але я уявляю, що далі почнеться. Сребрениця буде, от і все. Ми ж бачили, як президент Зеленський веде дискусії з націоналістами, незрозуміло, хто там сильніше. І хто ними керуватиме, коли вони зайдуть на ці території без забезпечення гарантій людям. Це одна з проблем, яка носить політичний характер", – заявив кремлівський лідер на засіданні Ради з розвитку громадянського суспільства і прав людини, відповідаючи на виступ пропагандиста Кирила Вишинського.

Нагадаємо, різанина у Сребрениці сталася у 1995-му під час Боснійської війни, коли боснійські серби перерізали близько 8 тис. боснійських мусульман-чоловіків. На момент трагедії активні бойові дії навколо міста точилися близько трьох років. Тривалий час боснійські серби тримали місто в облозі, не даючи доставляти у нього навіть харчі та ліки. З 1993-му ООН надало місту статусу безпечної зони і ввело у нього підрозділи миротворців. Втім, коли серби неочікувано пішли в атаку, міжнародні захисники практично бездіяли. Нідерландські підрозділи звернулися до НАТО по допомогу. Втім, намагання атакувати боснійських сербів з повітря швидко закінчилися: нападники пригрозили вбити спершу військових ООН, а потім і мирне населення. Таким чином чоловікі-мусульмани виявилися практично беззахисними перед ворогом. Пізніше Гаазький трибунал визнав різанину геноцидом. У 2017-му суд Гааги вирішив, що уряд Нідерландів відповідальний за загибель близько 300 мусульман, яких видали армії боснійських сербів. 

Згадуючи один з найстрашніших епізодів новітньої історії, Путін розуміє, що у більшості росіян та навіть у деяких мешканців українських окупованих територій від такої аналогії похолоне кров. Це сильніше за "розіп'ятого хлопчика", адже той задум швидко викрили і почали масово стібати, вивівши вигадку російських пропагандистів на рівень мема. Тут же йдеться про таке собі невідоме майбутнє з уже відомими передумовами, які віддалено і справді нагадують криваву історію Сребрениці.

Втім, нагадують лише в тому, що на Донбасі сили тривалий час протистоять одна одній, до 31 грудня українські окуповані території планують теж зробити "безпечними", а гарантування порядку у великій мірі покладається на міжнародну місію ОБСЄ з її цілодобовим спостереженням. Ось, власне, і все. Себто, спільні риси хоч і загальні, але їх достатньо для пересічного росіянина, аби труситися від страху та ненависті, підтримувати стратегію Росії і вкотре молитися на "мудрого Путіна". 

І оскільки навіть найвідданіші владі росіяни підозрюють, що в Україні не чинять жодних репресій без суду та слідства, живуть за Конституцією та й загалом дула танків "іхтамнєтов" із закриттям кордону нікуди не подінуться, версією зі злочинним наказом влади (як це було у Сребрениці) доводиться рихтувати. 

До того ж, представити своїм співвітчизникам Володимира Зеленського як вбивцю сотен тисяч у Кремлі не ризикують (це ще не відпрацьовано кремлівськими ЗМІ, до того ж, українського президента на Росії знають більше як коміка та актора та звично подають як недостатньо сильного гравця), а "Правий сектор" під це діло підходить ідеально. Адже над демонізацією образу української організації кремлівські медійники вже достатньо попрацювали в минулі роки. Достатньо "підняти справу із архівів" і підкинути в неї вогню – як от з "терактом у Мурманську".