Від Китаю до Брунею: Де Янукович заникав свої мільярди

В інтерв'ю Дмитрові Гордону відставний генерал-майор Петро Копка розповів про свої здогадки. Точніше, підтвердив здогадки Гордона: Янукович вивозив вкрадені гроші в азійські країни. Названо було Гонконг, Сінгапур і Малайзію. Копка каже: наскладано було багато, а заховати особливо нікуди. Тому і з'явився варіант з Азією. Це українцям казали, що президент літає туди заради інвестицій в нашу країну, виявляється – заради своїх інвестицій в їхні економіки. За версією Копки, кошти вкладалися у тамошнє виробництво, бо кеш можна легко знайти і забрати, а так гроші крутяться у виробництві. Розвідник припустив, що вкладалася саме готівка.

Про те, що Янукович міг вивести награбоване з України ще задовго до Майдану, казали вже давно. Те, що він забирав з Межигір'я – лише крихти. Так само, як і суми, знайдені і заморожені на його рахунках. Нагадаємо, у квітні за рішенням суду було конфісковано майже 1,5 млрд доларів, які перебували на рахунках "Сім'ї". Зараз навколо цієї конфіскації багато розмов, особливо стосовно її юридичної чистоти. У Януковича навіть виявилися захисники серед громадських активістів: у липні в Transparency International виступили з вимогою оприлюднити судове рішення. Власне, у цій канві працюють й адвокати екс-президента – втікача, тому позиція активістів багатьох здивувала.

Втім, повернемося до азійських контактів Януковича. В Азії він бував неодноразово. У перший рік свого президентства відвідав Китай. У нашій пресі візит подався помпезно, писали про серйозні інвестиційні угоди й навіть про стратегічне партнерство. Китайці пообіцяли інвестувати в наш аграрний сектор, а за три роки після відвідин Януковичем Піднебесної з'ясувалося, що Синьцзянський виробничо-будівельний корпус китайської армії й держкорпорація Xinjiang Production and Construction орендуватиме в Україні майже 3 млн. гектарів землі. Багатьма ця новина була сприйнята вкрай негативно. Тоді саме активно обговорювалося майбутнє підписання асоціації з ЄС, і поглиблення економічних стосунків з антагоністом Заходу КНР сприймалося як відступ від взятого владою проєвропейського курсу. Про те, що Янукович і не збирався підписувати угоду про асоціацію, ніхто ще не здогадувався.

У січні 2011 року тодішній очільник України відвідав Японію, де навіть зустрічався з імператором Акіхіто. Ця поїздка запам'яталася словесним конфузом: на одній із офіційних зустрічей Янукович замість "Welcome to Ukraine" сказав "Welcome in Ukraine". Помилку довго обсмоктували, та порівняно з "курасанами", "Анною Ахметовою" та іншими дурницями у його виконанні "to" чи "in" - дрібничка.

А в березні 2011 року Янукович здійснив велике турне. Спочатку до В'єтнаму, де окрім туристичної програми взяв участь у двосторонньому бізнес-форумі, далі – Сінгапур, де зустрічався з представниками ділових кіл, а на завершення – Бруней. Найзнаменніший брунейський трофей Януковича – довгоноса мавпа, яку йому подарували у місцевій сувенірній лавці. Гість обіцяв віддати її внукові. Внук – на Росії, то може й мавпа слідом за пронирливою сімейкою отримала там політичний притулок?

Весною 2011 року експерти найбільше звернули увагу саме на контакти Януковича в Брунеї. Він зустрічався з найповажнішими й найвпливовішими особами султанату, під час зустрічей казав, що Україні цікава участь Брунею в приватизації землі, а також технології та практика роботи терміналу транспортування зрідженого газу фірми LNG. З ідеєю такого терміналу за часів Януковича носилися доти, доки Владислав Каськів, який нині ховається від українського правосуддя в Панамі, у грудні 2012 року не підписав угоду з іспанським лижним інструктором Джорді Сарда Бонвеі. Знаменитий скандал був…

Отже, Китай, Японія, Сінгапур, В'єтнам і Бруней. Країни, де за версією Копка, Янукович міг заникати вкрадені гроші. Хоча, Японію й Сінгапур з їхнім високим рівнем моніторингу корупційних коштів можна з цього списку прибрати відразу. Втім, на азійському напрямку кошти екс-президента – втікача ще ніхто не шукав. А спробувати можна. І це задачка для НАБУ. Головне, щоб полювання за мільярдами Януковича не перетворилося у змагання міфотворців і популістів. Як свого часу трапилося із "золотом Полуботка", яке дуже багатьом запаморочило мізки.