Порятунок окупанта Малого. Чому для полоненого "сепара" не шкода 1,5 літра української крові

Історія, яка розгортається навколо полоненого бойовика російських окупаційних військ, які прикидаються "армією ДНР", претендує на премію "Зашквар року"

Пораненого бойовика на прізвисько Малий, який є ні багато ні мало "заступником командира 1 стрілецького взводу, 1 стрілецької роти, 3 стрілецького батальйону", бойові товариші покинули прямо на полі бою, пише Depo.ua з посиланням на ДС.

З перехоплених телефонних розмов стає зрозуміло, що "командування ДНР" вже придумало версію про те, що Малий дезертирував сам. Виявляється, він не "герой Новоросії", а елементарний зрадник. Звучали навіть слова: "Якого хе(рувима) він туди поліз?".

Спецоперація з порятунку бойовика Малого полягає в тому, щоб робити вигляд, що ніякого Малого нема і ніколи не було. Коротше, батьківщина кине тебе, синку. А потім ще й обгидить гарненько. Якщо, звичайно, не доб'є в спину. Перед нами явна перемога української зброї. Однак українське інтернет-співтовариство вже шукає зраду навіть у цій безумовній перемозі.

Іноді здається, що доведений до абсурду український патріотизм було винайдено в секретних лабораторіях Луб'янки. Пропозиції деяких особливо завзятих коментаторів, якби їх було здійснено на практиці, тільки зашкодили б Україні. Так, приміром, те, що пораненому бойовику було надано медичну допомогу, вже виставляється мало не доказом змови між українською та російською владами. "Навіщо витрачати на покидька ліки і 1,5 літра української крові?" "Люди здавали кров і збирають гроші для наших воїнів, а не для російського найманця", "Нашим хлопцям на фронті не вистачає ліків, а "режим внутрішньої зради" витрачає народні гроші на лікування бойовика!". Позиція зрозуміла. Так як поранений свідомо до нас з мечем прийшов, то нехай його тепер "російський світ" і рятує.

Насправді все зовсім навпаки. Те, що в "керівництві ДНР" від пораненого було вирішено відхреститися, грає на руку саме Україні. Подія є доказом безперспективності служби "русскому миру". Це наочний приклад, з розряду "навмисне не придумаєш". Падіж воєнізованої худоби у "молодих республіках" і так б'є всі рекорди. Ліфти, вибухи кондиціонерів, палена горілка і несвіжі гумпайки - все це змушує нервувати тих, хто спочатку вірив в ідеали "російської весни". Дурнями користуються, потім викидають їх у канаву або добивають по-тихому в сортирі. Росія безжальна в першу чергу до своїх симпатиків. Приклад Малого показує кожному "справжньому росіянину", якою є їхня цінність для батьківщини. Це має протверезити багатьох. Особливо на території, вільній від російської нечисті. Саме тому українці і не повинні відвертатися від полоненого пораненого. Тут не "русский мир". І слава богу. Те, що третина перебуваючих у списках бойовиків відмовилася повертатися в "русский рай" під час недавнього обміну, говорить нам про те, що протверезіння відбувається швидше, ніж нам здається.

Друга причина лікувати полоненого і піклуватися про його виживання цілком прагматична. Бойовика можна обміняти на українських військових, яких досі утримують у полоні.

Є ще одна вигода від того, щоб зберегти йому життя, - інформація. Статус "замком взводу" передбачає, що в Малого є, що розповісти українським спецслужбам.

Безумовно, тих, хто не вважає семигодинну операцію бойовика марною витратою медикаментів і ресурсів, в Україні більшість. І справа тут зовсім не в пропагандистських вигодах і можливих обмінах. Бути людьми, проявляти людяність - це наш з вами спосіб зберегти національну гідність.

На закінчення хотілося б звернути увагу ще на один факт. Бій з диверсійною групою трапився несподівано. Коли ворог зрозумів, що його пересування помітили українські солдати, було відкрито вогонь. Наші бійці не збиралися брати язика, не планували спецоперацію. Вони просто стріляли у відповідь і змусили диверсантів відступити, кинувши командира. А далі саме солдати ВСУ витягли його з поля, саме вони надали йому першу допомогу і відправили в госпіталь.

Подібна позаштатна ситуація якомога краще показує, що собою являє українська армія і чим вона відрізняється від армії окупанта. Українці - цивілізована нація. Що б не розповідала російська пропаганда, українські солдати не добивають поранених на полі бою і не відмовляють у медичній допомоги полоненим. Зберегти життя полоненому, не мститися йому за диверсію - так вирішили українські бійці. Це їхня воля. Поки ми з вами залишаємося вірними нашим принципам, поки не уподібнюємося російським шкуродерам - ми зберігаємо свою країну від "русского мира". Солдати це знають. Давайте не забувати про це і в тилових "фейсбуках" .

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна