"Прослушка" Порошенка з Байденом: Хто має сісти після російських зливів Деркача

Публікація аудіозапису ніби як розмови п'ятого українського президента з колишнім віце-президентом США – це привід для ретельного розслідування, яке повинно знайти винних у витоках такої інформації або довести факт її підробки. В іншому разі адекватна реалізація зовнішньої політики Києвом стане практично неможливою

"Прослушка" Порошенка з Байденом: Хто ма…

Сьогоднішня прес-конференція, де Андрій Деркач презентував телефонні розмови двох голосів, схожих на голоси екс-віце-президента США Байдена та екс-президента України Порошенка, викликала навдивовижу жваву реакцію в російських ЗМІ – і далеко більш стриману реакцію в українських. Ну, якщо не рахувати "культових" видань на кшталт "Страны", та "блогерів" Портнова-Дубінського-Шарія.

Що, зважаючи на постать Деркача, виглядає цілком логічно. Автор чисельних проросійських інформаційних вкидів не викликає довіри ні в кого, окрім журналістів, які здійснюють постійний інформсупровід його діяльності. Тим паче, що коли говорити про суть опублікованих Деркачем аудіозаписів – то говорити, по суті, нічого. Вигідною ця історія може бути хіба росіянам.

Той факт, що спочатку тодішній держсекретар США Джон Кері, а потім Байден говорили з Порошенком про ймовірну відставку Шокіна, який намертво заблокував процес реформування прокуратури – загальновідомий.

Як і та обставина, що Україна в той момент претендувала на будь-яку фінансову підтримку з боку США (чи кого завгодно іще, окрім Росії, якщо на те пішло) – теж. Не є секретом і те, що Байден настійливо пропонував Порошенку для отримання допомоги виконати умови МВФ стосовно реформування у сфері комунальних тарифів.

Чіткі вказівки на той факт, що історія якось пов'язана з Гантером Байденом, в аудіозаписах відсутні. Тому Дональда Трампа вся ця продукція "Деркач рекордз" навряд чи зацікавить. Хоча б із тієї причини, що він і без Деркача, скоріше за все, мав доступ до записів розмов попереднього уряду США.

На прес-конференції до озвучених розмов Деркач вже від себе додав звинувачення, що отриманий від США мільярд доларів пішов на замовлення, помітна частина яких виконувалася на підприємствах, що належать Петру Олексійовичу. І це звинувачення було озвучене вже неодноразово – і цілком може бути розслідуваним. Якщо в цій ситуації є що розслідувати, звісно.

Реакція українського політикуму на прес-конференцію теж вийшла якоюсь різнонапрямленою. Помітна частина політсил її проігнорувала. Збудився хіба депутат від "Слуги народу" Олександр Качура, який повідомив, що готує якісь депутатські звернення стосовно експертизи достовірності і правової оцінки оприлюдненої інформації, та декілька його колег. Але якоїсь колективної реакції правлячої фракції наразі немає.

Але навіть зараз, поки українські політсили приймають рішення стосовно того, чи можна вважати опубліковані аудіозаписи прелюдією до якоїсь політичної бурі, і якщо так – то яку позицію в ній слід зайняти, одну річ можна сказати напевне. Втім навряд чи з цього вийде щось серйозне.

Дипломатичний удар по Україні

Публікація конфіденційних розмов вищих посадовців є потужним ударом по українській дипломатії. Бо одна річ, коли президентів США офіційно "слухають" офіцери їхніх силових відомств, і реагують згідно з інструкцією, як то сталося в історії з розмовою Трампа із Зеленським.

І зовсім інша річ, коли в Україні вільно приторговують подібною конфіденційною інформацією, яка рано чи пізно опиняється в руках людей калібру Андрія Деркача. Які потім розповідають, що "інформацію їм надали журналісти-розслідувачі", а записував її сам Петро Порошенко. І при тому, ні в кого не викликає сумнівів той факт, що інформацію зберегли і продали або технічні працівники, або ж офіцери, які мали відповідати за її захист.

Така ситуація чітко демонструє іноземним посадовцям та дипломатам, що будь-яке сказане ними слово може бути підслуханим, записаним і розповсюдженим – при тому відверто проросійськими силами, які чітко проглядають за спиною Деркача. Безвідносно до ролі конкретно Порошенка чи Байдена в цій ситуації, вся історія наносить надто велику шкоду українським національним інтересам, щоби намагатися використати її для досягнення тактичних політичних завдань.

І українським правоохоронцям слід би було вияснити походження цих аудіозаписів – і для різноманітності бодай раз довести до суду винних у зливі. Хоча, зважаючи на попередній досвід подібних справ – наприклад, в історії з "плівками Гончарука" – надії на це небагато.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"