Поминки за Нормандією: Для чого Зеленський анонсував зустрічі з кожним лідером четвірки

Сьогодні президент України на форумі "Україна 30. Культура, медіа, туризм" озвучив свої дипломатичні плани стосовно врегулювання конфлікту на Донбасі. "У будь-якому разі готується Нормандська зустріч. Вона повинна бути", - заявив він. Але щоби хтось раптом не подумав, що йдеться про якусь сенсацію – на кшталт згоди Москви на проведення дипломатичного заходу –  Зеленський одразу уточнив: "Я від себе скажу – і я це сказав уже нашим західним партнерам: не буде зустрічі у Нормандському форматі, я знайду формат, коли зустрінуся з кожним із лідерів "Нормандської четвірки".

На перший погляд, ця заява виглядає досить екстравагантно. Оскільки нормандський формат створювався, щоб європейські посередники – дипломати чи лідери Німеччини та Франції – були присутніми на українсько-російських переговорах. При тому стримуючи тиск Москви на Київ, унеможливлюючи голослівні звинувачення Кремля, а також фіксуючи досягнуті домовленості.

І от президент України добровільно готовий зустрічатися як з нормандськими посередниками, так і з Володимиром Путіним в індивідуальному порядку. Що остаточно заплутує нас в питанні щодо ролі Парижа та Берліна в примиренні на Донбасі. Якщо Зеленський готовий вести переговори з Путіним віч-на-віч, то для чого йому посередники? Більше того, якщо він спроможний домовитись про зустріч з російським лідером – то невже Путін при тому категорично відмовиться від присутності Меркель та Макрона, з якими він так любив раніше позувати на спільних фотографіях?

Втім, шукати сенс в останній ініціативі Зеленського і не потрібно. Оскільки на Банковій чудово розуміють, що "нормандська зустріч" ані в спільному, ані в "розподіленому" режимі не відбудеться.

Власне, і коментарі анонімних представників російського зовнішньополітичного відомства у ЗМІ, що подібна зустріч "не готується", і "немає жодного приводу для її скликання через брак прогресу з виконанням попередніх рішень" недвозначно натякають на те, що в Кремлі не збираються зустрічатися з українським президентом. До цих анонімних коментарів впродовж доби додадуться заяви конкретних політиків та дипломатів. Після того, як вони узгодять тексти цих заяв з Кремлем.

Тоді в чому практичний сенс заяви Банкової про "розподілену" зустріч в нормандському форматі, яка однозначно не відбудеться?

Головним чином, Офіс президента прагне вкотре продемонструвати Берліну та Парижу, що Росія фактично блокує виконання Мінських угод – принаймні, в тій частині, де йдеться про обмін полоненими та покращення гуманітарної ситуації на Донбасі.

Чергова демонстрація недієздатності формату може стати помітним аргументом для Банкової у майбутній дискусії стосовно залучення до переговорного процесу ще й Вашингтона, необхідності відновлення посади спецпредставника Держдепу та інших дипломатичних ініціатив.

На додаток Зеленський отримає ще й кілька бонусів у вигляді фото з Ангелою Меркель та Емманюелем Макроном, які від зустрічі, ймовірно, не відмовляться.

Прикро, що серед чисельних ймовірних здобутків цієї стратегії не значаться шанси на врегулювання конфлікту. Втім, питання на цю тему слід і справді задавати в Москві, а не в Києві.