Блогер в подарунок режиму: Чим ризикує Зеленський перед візитом до Баку

Історія з депортацією до Азербайджану опозиціонера Ельвіна Ісаєва вийшла препаскудною — з якого боку на неї не глянь.

Відеоблогер належить до етнічної меншини — талишів, які в 1993 році намагалися створити свою автономію в Азербайджані, але не зуміли цього зробити під тиском Баку. Саме тоді, побоюючись арештів і тривалих термінів ув'язнення, багато талишів покинули батьківщину — в тому числі, і переїхавши до Росії.

Там опинився й Ісаєв, який зважаючи на юний вік, в "повстанні талишів" участі, скоріше за все, не брав. Він отримав російське громадянство і зайнявся критикою клану Алієвих, які в тій чи іншій формі правлять в Азербайджані вже півстоліття.

І все в Ісаєва йшло непогано, аж поки в кінці цього літа його не затримали російські правоохоронці. Після чого його російський паспорт визнали "незаконно виданим" і вилучили. Справа запахла депортацією, але в останній момент, коли Ісаєв в депортаційному центрі чекав на літак в бік Азербайджану, Європейський суд з прав людини надіслав повідомлення по статті 39 — себто, з фактичною забороною на передачу опозиціонера Азербайджану. Ісаєва довелося відпустити.

Втім, не відчуваючи себе в надто великій безпеці, опозиціонер покинув Росію і перебрався до Києва.

Звідки він, якщо вірити Державній міграційній службі Азербайджану, 12 грудня був депортований на батьківщину. З формулюванням "за порушення міграційного законодавства України". Через два дні, 14 грудня, він вже був поміщений в слідчий ізолятор №1 Пенітенціарної служби Азербайджану. Звідки блогер, як про це пишуть азербайджанські ЗМІ, відомий "нешанобливими висловлюваннями стосовно державних діячів і депутатів" (згадувати ім'я Алієва в такому контексті в Азербайджані, вочевидь, "некошерно"), скоріше за все, перебереться до тюрми. І буде цей процес непростим і нелегким. Про те, як працює слідча і пенітенціарна система цієї країни, охочі можуть довідатися на прикладі інших резонансних випадків — наприклад, лихої пам'яті "Тертерської справи", коли, шукаючи в армії "вірменських шпигунів", слідчі до смерті закатували 9 солдатів та офіцерів, а ще два десятки щоб припинити тортури, погодились підписати божевільні зізнання.

Звичайно, Ельвіна Ісаєва складно назвати безкомпромісним лібералом і борцем за права людини. Наприклад, мешкаючи в Петербурзі, він стверджував, що "в громадян Росії є свобода слова — на відміну від Азербайджану". Хоча тут все пізнається в порівнянні, напевно.

Але якими б не були супутні подробиці, все виглядає наступним чином — Україна передала Азербайджану опозиціонера, якому там загрожує несправделивий суд, немале ув'язнення і ненульовий шанс на тортури. Цей опозиціонер не вбивав людей і навіть не закликав до "неконституційної зміни державного устрою" – у своїх кліпах він просто говорив про те, що азербайджанська верхівка купається в корупційних грошах, поки решту громадян зайняті виживанням.

Той факт, що депортація співпала в часі з підготовкою візиту чинного президента України до Баку, створює враження, що передача блогера була результатом домовленостей на вищому рівні, що зовсім не додає історії шарму. Врешті-решт, Ісаєва не видала Азербайджану навіть Росія. А от Україна — зуміла. Попри наявне рішення ЄСПЛ — хай і видане з іншого приводу — про недопустимість подібного кроку.

Можна не сумніватися, що завдяки іншим азербайджанським опозиціонерам-емігрантам, ця історія стане відомою на Заході. І на покращення іміджу України навряд чи спрацює.

І якщо депортація була спровокована нехлюйством українського міграційного відомства та правоохоронців — то було б дуже добре, якби імена винних стали відомі громадськості. В іншому випадку, як в Європі, так і в Україні складеться враження, що президент Зеленський цілеспрямовано "подарував" Ісаєва Алієву напередодні зустрічі.