Петиція і розпуск Ради: Чому Зеленський лякає нардепів народом

12 травня на сторінці Команди Зеленського у Фейсбук було оприлюднене відео, в якому перехожим на вулиці задають питання щодо їхньої думки про доцільність розпуску Верховної Ради. І переважна більшість людей такий крок підтримують.

На початку відео його автор, актор-комік, учасник "Студії Квартал 95" Руслан Ханумак, каже, що Верховній Раді довіряють лише 4% громадян, до яких належать самі ж депутати та їхні родичі. Команда Зеленського повідомляє, що коли відео набере мільйон переглядів, то "Володимир Олександрович (Зеленський – Ред.) особисто зверне на нього увагу".

Водночас анонімні джерела "Української правди" повідомляють, що в команді новообраного президента вже підготували проект його указу про дочасний розпуск парламенту і проведення позачергових виборів Ради в липні 2019 року (чергові вибори парламенту заплановані на кінець жовтня цього року). При цьому неназвані джерела зазначають, що частина команди Зеленського обстоює негайний розпуск Ради після інавгурації, інша – за вибори в жовтні та повноцінну підготовку до них партії "Слуга народу".

Що ж являє собою це відео і які воно може мати наслідки? Так, рівень довіри до законодавчого органу в українському суспільстві об’єктивно низький. За даними березневого дослідження Центру Разумкова, Верховній Раді не довіряють 82% опитаних – за рівнем недовіри парламент "лідирує" серед інститутів влади, недовіру до депутатів можна співставити з показником недовіри до ЗМІ Росії (79%).

Київський міжнародний інститут соціології в січні зазначав, що Верховній Раді довіряють 8% опитаних цією інституцією, а не довіряють 80%. Цей показник – у тому числі й результат багаторічної кампанії з дискредитації парламенту політиками і чиновниками. Але мова зараз не про це: є так як вже є. Більшість виборців завжди радо підтримає ідею розпуску Ради – незалежно від того, чи має це якийсь практичний сенс для країни.

Але суть цього піар-кроку ЗеКоманди – показати, що новий президент і після другого туру виборів тримає в тонусі своїх виборців. Бо на тлі післявиборної мовчанки Зеленського, яка перейшла у його турецький відпочинок на Великдень, починає складатися враження, що його електорат дещо дезорієнтований – дуже багатьох тих, хто підтримав нового главу держави, насправді голосувати проти Петра Порошенка, "змістивши" якого, зараз задоволено мовчать. Інакше кажучи, технологи Зе намагаються закріпити в інформаційному полі тезу про велику підтримку в суспільстві кроків чи намірів Зеленського, що наближається до 73 відсотків, які голосували за цього кандидата.

Щодо ж інформації про начебто наявність проекту указу ЗЕпрезидента про розгін Ради, - наразі достеменно невідомо, чи справді такий існує. Офіційні джерела в оточенні нового глави держави не підтверджують і не спростовують такі наміри. Але з того, що оприлюднено журналістами, можна зробити кілька висновків. Висновок перший: "лякалка" про розпуск Верховної Ради з актуального порядку денного не знята. За допомогою цього "кнута" нардепів схилятимуть до голосування за призначення інаугурації на 19 травня, як того хоче сам Зеленський. Та 226 голосів за цю дату залишаються під великим сумнівом.

Використовуючи "привид розпуску", у нового президента можуть схиляти депутатський корпус і до ухвалення нового закону про вибори до ВР за пропорційною схемою із закритими партійними списками. Зазначимо, відкриті списки партій, які передбачає прийнятий у першому читанні Виборчий кодекс, не вигідні основним гравцям на цьому полі, і Зеленському насамперед: його партійний проект "Слуга народу" ще дуже сирий, і йти на вибори з коліс, без ідеології і кадрів, ризиковано. Негативний сценарій такої авантюри може реалізуватися не зараз, а вже у наступній Раді, коли депутати від Зе почнуть сваритися, робити протилежні за змістом заяви і розбігатися по інших політсилах.

Як на оприлюднену інформацію про плани дочасного розпуску ВР реагуватимуть різні фракції? У "Батьківщині" Юлії Тимошенко вже заявили, що підтримують дату інаугурації 19 травня, але виступають проти парламентських виборів на основі чинного закону (зараз працює мажоритарно-пропорційна виборча система).

Експерти вважають дострокові вибори вигідними цій партії, а ще Блоку Петра Порошенка і "Опозиційній платформі – За життя" Юрія Бойка – Віктора Медведчука, електорат яких ще не "охолонув" після президентської кампанії. А от дрібніші партії навряд чи вже накопичили ресурси, достатні для успішного проходження дочасної виборчої кампанії. Для Радикальної партії Олега Ляшка, "Самопомочі" Андрія Садового, "Опозиційного блоку" Ріната Ахметова – Олександра Вілкула чи "Народного фронту" розпуск Ради був би рішенням на межі катастрофи – низькі рейтинги не дозволяють цим силам всерйоз розраховувати на представництво в наступному скликанні.

Сергій Каплін, Віктор Балога і Сергій Міщенко пропонують призначити інавгурацію на 19 травня (як цього хоче і Зеленський), Віталій Купрій – на 20 травня. Депутат від БПП Олександр Сугоняко пропонував призначити інавгурацію на 1 червня, однак відкликав свій проект постанови. Цікаво, що The New York Times, посилаючись на власні джерела, взагалі називає дату 3 червня.

Нагадаємо, частина перша ст. 103 Конституції України зазначає, що президент обирається на п’ять років, частина п’ята тієї ж статті називає датою проведення чергових президентських виборів "останню неділю березня п’ятого року повноважень президента", а згідно з частиною першою ст. 104, президент вступає на пост з моменту складення присяги. Порошенко склав присягу 7 червня 2014-го, відтак п’ять років його каденції спливають саме 7 (чи 6, що непринципово) червня 2019 року. І мати двох легітимних глав держави одночасно було б абсурдним.

Інше питання – чи піде Рада під загрозою розпуску на ухвалення нового виборчого закону? Страх парламентаріїв перед розгоном на кілька місяців раніше за законний термін припинення їхніх повноважень видається перебільшеним. Так чи інакше, беручи до уваги незацікавленість у запровадженні пропорційної системи виборів депутатів-мажоритарників, зміна законодавства маловірогідна. Тим більше, що противники змін керуються тезою про недоцільність зміни правил гри менш ніж за півроку до виборів.

Отож, що маємо в результаті? Маємо модель, за логікою якої до обрання нової Ради оточення Зеленського боротиметься з чинними депутатами і перетворить це на свою технологію – вноситиме законопроекти сумнівного і популістського змісту, які завідомо не мають шансів бути ухваленими. І показуватиме пальцем на депутатів, які "блокують важливі ініціативи нового президента".

За допомогою цього нехитрого прийому намагатимуться тримати в тонусі 73 відсотки ЗЕвиборців і при цьому відкладати настання моменту, коли новому президентові доведеться відкрити карти й показати суспільству кадри на посади у виконавчій владі. Коли люди, які сформулювали на виборах чіткий і потужний запит на нові обличчя, побачать серед призначенців нової влади або дуже добрі відомі старі фігури, або явних непрофесіоналів – тоді й почнуться скандали.

Щоб затягнути час до цього неприємного моменту, схоже, якась із груп в оточенні Зеленського і почала розігрувати карту "гарний президент проти поганих депутатів". Велосипеда не винаходили: ця технологія вже не раз спрацьовувала у нашій політичній історії.