Зміни в Кабміні: Які "супернові" обличчя опиняться в уряді Гончарука

Президент доручив прем’єру роз’єднати низку міністерств – за лічені місяці після їхнього недавнього злиття. Експерти ж припускають, що "мала кадрова революція" в Кабміні дасть Банковій козирі в торгах за голоси напередодні ключових голосувань у Раді

Політичний оглядач, журналіст відділу «Влада»
Зміни в Кабміні: Які "супернові" обличчя…

Теза про "розлучення" міністерств, не виключено, так і не прозвучала б із президентських вуст, якби не скандал із "плівками Гончарука", де голос, схожий на голос прем’єр-міністра, в компанії міністрів і керівництва Нацбанку говорить смішні й не дуже речі, які свідчать про розуміння економічних процесів вищими посадовцями держави. Якщо на записах – справді їхні голоси (ніхто із "підозрюваних" автентичність свого голосу не визнав, і це також багато про що говорить).

Після оприлюднення тієї розмови відбулася вже інша зустріч – президента з прем’єром, де останній, попри очікування недоброзичливців, почув, що має "другий шанс" показати свої таланти принаймні до 4 лютого, коли Кабмін прозвітує у парламенті. Але з певними умовами. Серед яких і "мала реформа уряду" - настанови глави держави про те, як і чим надалі має займатися Кабмін та як саме він має виконувати доручення Зеленського.

Зокрема, Володимир Зеленський заявив про бажання роз'єднати, повернувши до первісного стану, низку міністерств: Міністерство економіки, Міністерство культури, Міністерство у справах ветеранів та деякі інші. Реалізацію цього свого наміру президент доручив прем'єру.

Нагадаємо, міністерства були об’єднані наприкінці літа 2019 року, в процесі формування щойно обраною владою нового уряду. Про задум скоротити кількість міністерств Зеленський говорив з літа. З-поміж іншого, йшлося про можливість злиття міністерств економіки і фінансів, Мінсоцполітики і Міністерства охорони здоров’я. Зрештою, під час "нічного голосування" в ніч із 29 на 30 серпня Верховна Рада влила в Мінекономіки Міністерство аграрної політики, об’єднала Мінветеранів і Міністерство тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб, а також створила "монстра" - Міністерство культури, молоді та спорту України у складі Мінмолоді, Мінкультури і Міністерства інформаційної політики. Ще одним "гібридом" стало Міненерго, до якого "причепили" Міністерство екології.

Відстоюючи доцільність об’єднання, новообраний прем’єр Гончарук казав, що Міністерство економічного розвитку має формувати політику зростання економіки країни, тому Міністерство агрополітики увійшло в його склад. А об'єднання Мінекології з Міненерго на базі першого відбулося тому, що для уряду захист екології є пріоритетом, а у світі зростає тренд на чисту енергію.

Та ці рішення були розкритиковані опонентами влади, експертами і практиками. Говорили, що об’єднання енергетики і екології в одному "флаконі" – це готовий конфлікт протилежних інтересів, що неперетравлюваною "кашею" є мікс із проблем ветеранів і переселенців та питань відновлення зруйнованого війною Донбасу тощо. Недалекоглядною називали ліквідацію аграрного міністерства, особливо напередодні проголошеної земельної реформи (яка досі так і не почалася й дедалі глибше грузне у болоті політичного популізму). Але невдоволення опозиції владою ігнорувалося – доки не прийшов час вже Зеленському сказати фактично те саме.

Насправді цього варто було чекати, адже культура, молодь і спорт та інформаційна політика держави – справді незрозуміле поєднання. Як і питання палива й захисту екології та інші, які поєднали "легким рухом руки" Банкової, так і не пояснивши логіку цієї дії. Чи стало об’єднання правильним кроком – твердити однозначно складно, для цього треба розуміти, бажано з цифрами, які завдання ставилися перед новоутвореними відомствами і як вони наразі виконуються. Якщо судити, приміром, зі слів Зеленського, то виконання не дуже його задовольняє.

Зате зрозуміло, що відбуватиметься зараз, коли президент дав команду "розлучатися". На "смачні" посади, яких побільшає коли міністерства будуть розділені, почнуть "сафарі" бізнес-політичні групи впливу. Твердою "валютою" у торгах за крісла можуть стати голоси лояльних депутатів під час голосування у Верховній Раді за важливі рішення. Так, цікаво буде спостерігати, хто у ВР "раптом" підтримає земельну реформу (подейкують, 300 голосів за її початок Банкова завдяки кадровій щедрості вже рахує у своїй кишені) – і чия креатура після цього історичного голосування сяде у крісло аграрного міністра. Хто займе крісло очільника Мінекології, про нюанси попередньої діяльності якого не писав лише лінивий журналіст-розслідувач. Хто стане новими главами обласних держадміністрацій у ключових регіонах. І так далі за суміщеним списком планів Банкової і апетитів її контрагентів. Тож суспільству варто пильно придивитися до процедури добору на посади. Буде багато цікавого.

Є у громадськості й "другий фронт": відкрите питання подальшої роботи в нинішньому статусі деяких керівників тих міністерств, які не планують нікуди приєднувати. Хтось із них і далі, попри президентське застереження, продовжує скаржитися на малу зарплату – як от глава Міністерства освіти і науки Ганна Новосад, яка заявила, що її зарплати в 36 тисяч грн не вистачило б на те, щоб утримувати дитину. Деякі міністри вже стоять на виході, як очільниця Міністерства розвитку громад і територій Альона Бабак, заяву про відставку якої підтримав комітет Ради і яка поки продовжує виконувати свої обов’язки.

Кадрове перетрушування влади (за висловом одного сусіднього президента, якого люблять українці – "перетрахування") – річ природня і нормальна, ба навіть корисна, щоб міністри і чиновники не застоювалися. Однак в нинішній ситуації розділенню міністерств мало б передувати пояснення нинішніх провідників реформ, чому ідея з об’єднанням провалилася. А хтось мав би й поплатитися посадою за провал реформаторських планів.

Також на часі не кулуарні домовленості, а як і годиться владі нових облич – відкрите та публічне запровадження зрозумілих критеріїв добору нових міністрів. Саме це обіцяли на виборах суспільству. До речі, робота у грантових організаціях на кшталт BRDO, звідки вийшли сам прем’єр, очільник "Укроборонпрому" Айварас Абромавічус та група міністрів, - таким самодостатнім критерієм бути не може. Зараз у владі потрібні не теоретики: їхнє місце на університетській кафедрі, в неурядових експертних центрах, а люди, які досягли реальних результатів на попередніх місцях роботи. Хоча це і певна проблема, бо не всі з такою історією захочуть працювати в уряді, де зарплати справді неспівставні з доходами в тому ж бізнесі.

Та служба державі має свої переваги, на які знайдеться достатньо поціновувачів. Громадяни ж повинні побачити не лише критерії кадрового добору, але й систему вимог до тих, кого оберуть за цими критеріями. Мова про результати роботи "слуг" - те, що зараз модно називати англійською абревіатурою KPI (Key Performance Indicators) – ключові показники ефективності керівника і його відомства. Саме чітких KPI бракує нинішнім міністерствам і багатьом відомствам та їхнім керівникам. Запровадження таких показників знизило б рівень політичної корупції і підвищило ефективність роботи державного апарату. Та й за своїми словами і публічними вчинками можновладці слідкували б, щоб не уподібнюватися до героїні "За двома зайцями", яку "осрамили на весь Київ, на всю вулицю"…

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme