Нема ні газу, ні вугілля, ні грошей: Чому так довго не вмикають опалення

Місцева влада відтягує момент запуску опалення до останнього, адже розуміє, що поки котли на підприємствах генерації простоюють, це економить бюджетам гроші. Яких, втім, і так не вистачає аби пройти цей опалювальний сезон. Далеко не в усіх містах вже опалюються бюджетні установи, і тим паче - житлові будинки. Подекуди місцева влада чекає, поки температура повітря три дні поспіль буде не вища за +8, а десь, як наприклад у Калуші, дітсадки закрили, а школи відправили на домашне навчання. Причина цього разу - не ковід, а холод і відсутність газу. 

Розповідаємо, як склалася така ситуація.

Центральна влада пом'якшила тарифи, але регіонам все одно дорого

Президент Зеленський три тижні тому оголосив, що тарифи на опалення для населення залишаться на попередньому рівні. Мовляв, НАК "Нафтогаз України" продаватиме газ споживачам і теплокомуненерго, що спалюють цей газ для обігріву житлового фонду, за фіксованою ціною 7,4 грн за куб (без урахування доставки). Навіть був підписаний меморандум між між урядом, НАК "Нафтогаз" та деякими мерами українських міст, в якому йшлося про фіксацію такої ціни.

Поряд з тим в тому ж меморандумі, який Depo.ua аналізував, зафіксовано також ціну на газ у 13,6 грн за куб (без податків та доставки) для опалення комунальних та бюджетних установ. При цьому для комерційних споживачів ціна за газ сягатиме цьогоріч 25-30 грн за куб. 

Мери міст спочатку з ентузіазмом сприйняли нову ціну. Але коли дійшло до підрахунків вартості опалення всього того комунального навантаження, яке лежить на місцевій владі, з'ясувалося, що навіть некомерційна ціна у 13,6 грн без, нагадаємо, плати за доставку, є малопідйомною для місцевих бюджетів. Її ще так-сяк можуть потягнути великі міста типу Києва і Дніпра. Проте звичайні обласні центри, не говорячі вже про більш дрібні містечка, навіть при такій ціні мають викладати зі своїх бюджетних кишень за сезон по кількадесят мільйонів гривень на дотації для своїх теплокомуненерго. До прикладу, в міру опозиційний мер Черкас - одного з центральних обласних центрів України - Анатолій Бондаренко, підрахував, що за сезон місто має викласти зі свого бюджету, аби обігріти всі комунальні установи, 70-90 мільйонів гривень. "Враховуючи ціни на газ і підписаний окремими представниками місцевого самоврядування меморандум з центральною владою, нам доведеться з міського бюджету компенсувати приблизно від 70-ти до 90-та мільйонів гривень нашому комунальному підприємству, що подає опалення, - заявив мер міста ефірі каналу Live. - І я вам відверто скажу, що цих коштів немає. Є 25 мільйонів в резерному фонді, а інші кошти нам доведеться шукати".

Бондаренко говорить, що решту коштів доведеться знімати з різних об'єктів, які міська влада так чи інакше фінансує. В першу чергу йдеться про капіталовкладення у будівництво та ремонт доріг, лікарень, шкіл та дитсадків. Якщо ж ці кошти не чіпати, то тих 25 мільйонів, які є в резервному фонді міста, говорить Бондаренко, вистачить максимум на місяць. В місті, наполягає мер, насправді немає вільних грошей. Тож якщо місто заплатить зараз цю компенсацію за газ, то в нього не буде чим розрахуватись з підрядниками, які здійснюють якісь капітальні роботи: дороги, будівництва, оновлення інфраструктури, транспорт і таке інше.

Черкальский міський голова наполягає, що кошти на компенсацію вартості газу має надати державний бюджет. Бо саме центральна влада несе відповідальність за встановлені тарифи. І навіть шантажує Київ тим, що або поставлений газ залишиться неоплаченим, або люди в міських бюджетних установах просто не отримають зарплатні. "Перед нами стає вибір: або отримати компенсацію з державного бюджету, або не платити заробітну плату, або не платити за газ. Оце в нас три варіанти", - говорить міський голова.

Така ситуація насправді є типовою для більшості українських міст і містечок. Центральна влада в особі уряду та Офісу президента змушує місцеві еліти зменшити свої апетити щодо запланованих ними капітальних будівництв типу побудови нових садків, доріг та облаштування дворових територій. Це, мовляв, справа не нагальна - головне, пройти опалювальний сезон.

Як центральна влада за допомогю ціни на газ підвісила місцеву

Позицію Зеленського і його уряду також можна зрозуміти: адже НАК "Нафтогаз України", (а за великим рахунком - бюджет України) й так бере на себе частину ціни, оскільки зобов'язуєься продавати газ для приватних споживачів і теплокомуненерго для опалення багатоповерхівок по мінімальній ціні 7,4 грн. Типу, ми й так взяли на себе левову частку витрат, тож решту, справедливо, має прийняти на себе місцеве самоврядування. Держбюджет вам не гумовий.

В загальному балансі це й справді виглядає як намагання розділити відповідальність: бюджет бере на себе компенсацію для житлового фонду і частково для комунального (адже ціна 13, 6 грн/куб є також не зовсім комерційною). А самоврядування - тягне на собі решту витрат.

От тільки, як справедливо нарікають мери, можливості сторін в цьому "договорі" є з самого початку не зовсім рівними. Державна казна оперує великими коштами, які, в тому числі, заробляє й Нафтогаз на перепродажі газу. А місцевому самоврядуванню доводиться "продавати спіднє", відмовляючись від запланованих капіталовкладень у інфраструктурні проекти. І весною, коли місцеві бюджети виявляться спорожнілими, а мери опиняться з дірявими кишенями, центральна влада зможе диктувати свою волю очільникам місцевих громад. Не виключено, що й в цьому також полягає політичний розрахунок Офісу президента, де добре запам'ятали всі попередні демарші мерів, пов'язані, зокрема, з ковідними обмеженнями. Зубожілі мери з куцими місцевими бюджетами, залежні від подачок від уряду, є набагато більш контрольованими. В них залишиться менше простору для піару на відремонтованих об'єктах інфраструктури і нових міських красотах. І саме в цю парадигму їх, схоже, намагаються втягнути аби упокорити на фоні наростаючого соціального невдоволення.

З іншого боку, нинішнє відтягування моменту включення опалення у містах з боку місцевої влади також виглядає як своєрідний шантаж та очікування допомоги з Центру: дайте нам, мовляв, ресурс, і тоді ми ввімкнемо батареї. І тут вже все залежить від того, хто перший піде на поступки. Але, здається, це таки буде місцева влада, коли і влада центральна, і виборці на місцях почнуть наполягати зробити їм тепло.

Немає газу та вугілля

Ще однією причиною, чому початок опалення максимально відтягують, може бути банальна нестача газу та вугілля. За даними нардепа від "ЄС" Олексія Гончаренка, підготовка до опалювального сезону провалена - торік запаси газу на початок осінньо-зимового періоду складали 28 млрд кубометрів, а на початок цього – лише 18,5 млрд. Зараз на складах 600 тисяч тонн вугілля і це в рази менше, ніж треба для проходження осінньо-зимового періоду.

"Влада пропонує відкрити імпорт білоруської та російської електроенергії з 1 листопада. Ми заборгували власним шахтарям, Міненерго просить уряд та Верховну Раду додати 2,1 млрд грн для виплат... І ми відправимо гроші країні-агресору і путінському вассалу Лукашенку. Не підтримати своїх, але фінансувати країни, що становлять небезпеку для нашої держави – як таке може бути? Чому не закупили газ навесні? Ми маємо газосховища ємністю більше 30 мільярдів кубометрів", - зазначає він.

Нагадаємо, імпорт російської електрики заборонили в травні цього року і зараз в уряді заявляють, що для "планового проходження опалювального сезону питання комерційного імпорту із Росії та Білорусі не розглядаються". В Міненерго заявили, що рекомендували НКРЕКП і надалі заборонити імпорт від північних сусідів. Однак, за даними ВВС Україна є кілька ознак того, що імпорт електрики таки буде відновлено, - можливо не на урядовому рівні, а на рівні державних компаній. Однією з ознак цього може бути те, що на 22 жовтня НЕК "Укренерго" призначила конкурс на доступ до міждержавного перетоку енергії між Україною та Білоруссю. Його результати мають бути відомі 29 жовтня - якраз за пару днів до того, як збігає термін заборони на імпорт електрики. Є й інформація про те, що переговори про імпорт електроенергії ведуть й по лінії НАЕК "Енергоатом".

В серпні Національна енергетична компанія "Укренерго" повідомила, що на складах теплоелектростанцій України спостерігається критична ситуація, пов’язана із недостатнім рівнем накопичення вугілля. Нагадаємо - вугілля - це забезпечення країни електрикою. На ньому традиційно працює левова частка українських теплових електростанцій

Заступник міністра енергетики Максим Немчинов на "Свободі слова" днями заявив, що наразі на складах України достатньої кількості вугілля для проходження опалювального сезону немає, але Міненерго розраховує на вже підписані контракти й поставку копалин. "Дійсно, ситуація не дуже проста, але на сьогодні ми маємо контракти на імпорт вугілля на 4 мільйони, ще на 2 мільйони очікуємо до кінця опалювального сезону. Погоджуся, сьогодні вугілля на складах не відповідає тій кількості, яка повинна бути", – сказав він.

У попередні роки брак вугілля на ТЕС компенсували газом, але зараз він ще дорожчий.

Причина того, що Україні може не вистачити вугілля і газу на цю зиму не тільки в прорахунках відповідальних за це чиновників і необхідності знижувати тарифи. Ціни на енергоносії стрімко зростають в усьому світі. Одні країни прагнуть мати більш екологічними і зменшують обсяги використання вугілля на користь газу. Тим часом спровоковане цим зростання ціни на газ потягнуло за собою підвищений попит на вугілля. 

Президент Зеленський в інтерв'ю телеканалу ICTV заявив, що в Україні "на сьогодні достатньо газу для суспільства, достатньо газу для споживачів за дуже нормальними цінами, порівняно з європейськими цінами". Коментуючи репліку ведучого про те, що кілька міст уже запровадили надзвичайний стан в енергетиці, Зеленський підкреслив, що опалювальний сезон – це відповідальність і центральної, і місцевої влади.

Читайте також: Опалювальний популізм: Хто заплатить за тепло в українських оселях