Онуфрій оголошує війну: Навіщо УПЦ МП йдуть в ООН та ОБСЄ

Процес поступового переходу парафій від філіалу РПЦ в нашій країні до помісної Української православної церкви триває. На сьогоднішній день вже 335 приходів змінили юрисдикцію. За вчорашній день таких було 15. Темпи українізації церкви не можуть не турбувати Москву та її церковну агентуру в Україні. Там розуміють, що міжконфесійні конфлікти в період передвиборчої кампанії здатні стимулювати прихожан колишньої УПЦ МП підтримати на виборах потрібного Кремлю кандидата.

Саме тому, вочевидь, почастішали випадки нападів на храми. Так, 15 лютого в Кривому Розі невідомі підпалили двері храму Вознесіння Господнього, який поки що належить колишній УПЦ МП. Крім того підпалювачі залишили по собі настінні розписи – цифри 14/88, відомі в якості кодового гасла білих расистів (14 – кількість слів в девізі ідеолога цього руху Девіда Лейна, 88 – закодоване привітання німецьких нацистів). Що, за задумом провокаторів, має свідчити про причетність до підпалу правих радикалів. Має свідчити, але не свідчить, адже українські націоналісти ніколи не використовували ці цифрові символи. Та звідки про це знати феесбешним кураторам…

Поліція розслідує підпал у Кривому Розі. А от у Запоріжжі правоохоронцям вдалося впіймати провокаторів, котрі намагалися пустити "червоного півня" в церкву УПЦ МП. Як заявив сьогодні голова СБУ Василь Грицак, спецслужбам відомо, що плани по дестабілізації ситуації на релігійному ґрунті узгоджуються з російською Федеральною службою безпеки. При цьому він додав: немає підстав говорити, що церква Московського патріархату бере участь у цьому процесі. А от її священиків ФСБ залякує.

Утім, упевненість очільника СБУ про непричетність батюшок можна поставити під сумнів. Принаймні, підстави для цього дають вони самі. Сьогодні було оприлюднене звернення голови представництва УПЦ МП при європейських міжнародних організаціях єпископа Баришівського Віктора (Коцаби) до офіційних осіб ООН, ОБСЄ, ЄС та інших країн у зв'язку з "фактами масових порушень прав людини в Україні та реальною загрозою ескалації релігійних конфліктів". Він, зокрема, пише про "численні зіткнення на релігійному ґрунті", які стали наслідком "політичної гри перших осіб держави, які втягнули в ці процеси і Константинопольського Патріарха Варфоломія". Жодного прикладу "численних зіткнень" єпископ не наводить, водночас весь текст його звернення зітканий з "переконливих" доказів самостійності УПЦ МП від РПЦ.

Отець Віктор пише: "Ми ніколи не заперечували наш духовний зв'язок з Руською Православною Церквою, від якої Українська Православна Церква отримала незалежність у всіх адміністративно-управлінських та фінансово-господарських питаннях відповідно до Томосу про незалежність і самостійність, дарованого нашій Церкві ще в 1990 році". Проте це твердження потребує пояснення.

На архієрейському соборі РПЦ, який відбувся 25-27 жовтня 1990 року в Москві, було прийняте визначення Українській православній церкві, на його основі складена і проголошена грамота патріарха РПЦ Алексія ІІ. Її проголосили 28 жовтня 1990 року в Києві. Тобто, йдеться не про Томос, а про грамоту. Саме тому УПЦ МП не була внесена до церковного диптиху ні у варіанті РПЦ, ні у варіанті Константинопольської церкви. Її не було там навіть в автономному статусі.

У визначенні УПЦ МП, зокрема, сказано: "Предстоятель Української Православної Церкви обирається українським єпископатом і благословляється Святішим Патріархом Московським і всієї Русі". А в тексті грамоти Алексія ІІ є така фраза: "Українська Православна Церква, з'єднана через нашу Руську Православну Церкву з Єдиною Святою, Соборною і Апостольською Церквою". Простіше кажучи, Києву було надано ерзац автокефалії. Отже, єпископ Віктор, м'яко кажучи, дезінформує світову спільноту про статус УПЦ МП.

Але це не єдина дезінформація. Він звинувачує владу, що та, мовляв, розвішує ярлики, зокрема, закидає церкві неіснуючі зв'язки з Москвою. І це при тому, що Київський митрополит є постійним членом священного синоду РПЦ. Коли це не прямий зв'язок, то що? Нас звинувачують у сепаратизмі, скаржиться Баришівський батюшка. Хоча доказів співпраці попів цієї конфесії з бойовиками на Донбасі та з російськими окупантами в Криму достатньо. Так само як і доказів пропаганди "русского міра" в Україні. Однак ті, кому написав листа отець Віктор, за логікою автора, мають або ж відразу повірити в легенду про "гоніння на віруючих", або прислати сюди своїх ревізорів.

Єпископ так і пише: віруючі "виступають із закликом до офіційних осіб європейських і міжнародних інституцій підняти свій вагомий голос і втрутитися в події, що відбуваються у теперішній час в Україні". Втрутитися без з'ясування всіх нюансів вони не можуть, тому, не виключено, реакцією на звернення УПЦ МП стане делегування до Києва якоїсь групи спостерігачів. Очевидно, в УПЦ МП є надія, що до її складу включать осіб, ангажованих Росією, і саме вони "підніматимуть голос".

Проте, ці надії виглядають досить примарними – міжнародні організації вважають церковні справи виключно внутрішньою справою і не втручаються. Що ж до підпалів та інших провокацій, то з цим поліція і СБУ мають боротися дуже жорстко. І не лише з виконавцями, а й з підбурювачами. Навіть, якщо вони в рясах...