Образа - це шлях до поразки

Навчитися не ображатися є важливим для політиків. Останніми днями мені часто ставлять схожі питання:

- Ілон Маск відключив Старлінки і ми не змогли атакувати Севастополь, а ще Твітер знову дозволив працювати російським чиновникам. Може нам послати Маска?

- В підсумковому комюніке великої двадцятки агресія Росії названа "війною в Україні". Чому ми так мʼяко обходимося з Китаєм та Індією?

- Генсек ООН готує послаблення для росіян в рамках зернової угоди. Може нам варто послати у чорту ООН?

Образитися — це найпростіше, що можна зробити. Але образа — це шлях в нікуди. Або ще точніше — це шлях до поразки. Образитися можна лише тоді, коли ти знаєш, що поза ображеного дозволить тобі різко підняти ставки і виграти. В іншому випадку, образа дасть лише козирі ворогу і спростить життя союзникам (ви образилися, значить ми вам не потрібні). Треба шукати інші варіанти виходу з ситуації, як би це складно не було.

Чорно-білий світ хороший в ретрофільмах, а життя має сотні відтінків білого та чорного (про кількість відтінків сірого навіть тяжко уявити).  В моїй попередній книзі "Політики не брешуть", видавництво Наш Формат є окрема глава "Політики не ображаються". І там є приклад, який пояснює це правило. І цей приклад Нельсон Мандела, який після двох десятиліть в тюрмі прийняв рішення не ображатися на білих задля того, щоб його країна розвивалася. І через два десятиліття після його смерті можемо бачити наскільки він виявився розумнішим і проникливішим за свого сусіда — диктатора Зімбабве Роберта Мугабе. 

Все це я веду до того, що немає простих відповідей на складні питання. А ми, особливо наша бульбашка в "Фейсбуці", кожен день веде дискусії навколо пошуку найпримітивніших відповідей на складні питання. І відповідь на це — нові перепалки. На жаль.