Народ хоче нових слуг: Чи потрібні опозиції дострокові парламентські вибори

Спочатку про заяву Бойка про готовність скласти мандати. Мотивів в нього може бути кілька. По-перше, тема перевиборів Верховної Ради літає в повітрі не перший місяць і той, хто її осідлає першим, отримує можливість гучніше за інших кричати про перезавантаження влади. Бойко чудово розуміє, що складання мандатів ОПЗЖ нічого не дасть, що разом із нею у "Батьківщини", "Євросолідарності" і "Голосу" лише 116 народних депутатів. І що представники цих фракцій говоритимуть про перевибори, але мандатів не складатимуть. "Голос", з огляду на соцопитування, до наступного парламенту не потрапляє, тож не рубатиме гілку, на якій може сидіти до наступних виборів. У партій Юлії Тимошенко і Петра Порошенка рейтинги непогані, але коли справи у влади і далі йтимуть так кепсько, до планових парламентських виборів 2023-го року, підтримка опозиційних сил лише зростатиме. І що найважливіше: для всіх опозиціонерів, незалежно від партійних кольорів, і для груп впливу ключова ціль – не парламент, а посада президента. Тому паралельно з тезою "потрібні перевибори Ради" постійно звучатиме і теза про дочасні вибори президента.

Чому ж тоді Бойко заявив, що в ОПЗЖ готові скласти мандати заради дострокових перевиборів

У заяві Бойка - зрозуміле бажання сподобатися частині суспільства, що розчарувалася у Зеленському та "слугах" і хоче їм помститися за, як вважають ці виборці, обман у 2019 році. І таких багато. Згідно з вересневим опитуванням Українського інституту майбутнього, 64% українців готові підтримати розпуск чинної Верховної Ради та позачергові парламентські вибори. Причому 41% з тих, хто підтримує розпуск парламенту, беззаперечно й категорично налаштований на перевибори. Скоріше не підтримують розпуск ВР 16%, і лише 7% повністю не підтримують дострокове припинення повноважень Верховної Ради нинішнього скликання. Можна не сумніватися, що з вересня кількість прихильників перезавантаження Ради не скоротилася.

Чи складе мандати ОПЗЖ? Звісно ж, ні. Там пояснять: ми запропонували, проте всі інші продовжують триматися за депутатські крісла, а ми ж не можемо зрадити своїх виборців і тому працюватимемо в парламенті далі.

Другий мотив Бойка – внутрішньопартійний. В "Опозиційній платформі" є два крила – Льовочкіна-Бойка і Медведчука-Рабіновича. Між собою вони конкурують. Тому, коли Бойко заявляє про готовність ОПЗЖ скласти мандати, виникає питання, яке крило фракції готове позбавитися мандатів і чи це узгоджена заява. В нинішньому форматі "Опозиційна платформа – За життя" до наступного парламенту навряд чи балотуватиметься. Швидше, колишні "регіонали" переживуть наступний ребрединг і підуть кількома колонами під різними брендами, як це сталося з "Опоблоком" у 2019 році. Тож слова Бойка могли бути адресовані самій партії ОПЗЖ. 

Монобільшість - проти і поки на їхньому боці Конституція

Спікер Руслан Стефанчук висловив позицію влади: дев’яте депутатське скликання свою каденцію допрацює. "Допоки голосуються законопроєкти, які лежать в основі партії "Слуга народу", які лежать в основі програми президента Володимира Зеленського, монобільшість існує", – наголосив він. За Конституцією президент має право розпускати парламент за трьох умов – протягом одного місяця у Верховній Раді не сформовано коаліцію депутатських фракцій; протягом 60 днів після відставки Кабінету Міністрів не сформовано персональний склад нового Кабміну; протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. Але Конституція не зобов’язує главу держави це робити. Тому нинішня альфа і омега влади: дочасних виборів не буде, бо їх не може бути в принципі.

Як опозиція може таки добитися дострокових виборів

Інші прихильники ідеї перезавантаження парламенту міркують інакше. Станом на кінець 2021 року підстав для дочасних виборів нема, а для того, щоб вони з’явилися, потрібно активно працювати на двох напрямках – тиском на владу, підігріваючи невдоволення населення нинішнім парламентом і спробами розколоти монобільшість. Ми спостерігаємо різні ходи в обох напрямках. Але потужнішими вони є у першому: відразу кілька медіа, не лише канали Ріната Ахметова, стали майданчиками, через які качають тему перевиборів.

Чесно кажучи, самі "слуги" цьому сприяють, відмовляючись адекватно реагувати на соціально дражливі речі. Як от з відтермінуванням введення РРО для ФОПів чи небажанням підтримати зміни в бюджет для погашення заборгованості перед шахтарями. Подібні дії президентської фракції повсякчас інтерпретуються як обман виборців, а спікери влади не можуть пояснити свою мотивацію так, щоби у неї повірили.

Другий напрямок – розколювання монобільшості. Міжфракційне об’єднання Дмитра Разумкова приростає повільно, тому може здатися, що основи "слуг" - непохитні і масової втечі не буде. Але… Зараз у "слуг" 242 народних депутата, тобто для розвалу фракції з неї має вийти лише 17 "штиків". Переважна більшість голосувань демонструє, що серед "слуг" приблизно стільки фрондерів і є. Вони не полишають фракцію, а виганяти їх не збираються, щоб не втрачати чисельності.   

Що може стати каталізатором, щоби вони таки побігли? Перше - впевненість що корабель "слуг" тоне і треба рятуватися. Друге - гарантії, що вони отримають місця в Раді наступного скликання. Другий чинник навіть важливіший. Значна частина нинішніх "слуг" розуміє, що до наступного парламенту не потрапить ні за списками своєї партії, ні в разі повернення до закону з мажоритарними округами. Такий варіант обговорюється, але не для них, а швидше для мажоритарників із олігархічних груп-сателітів. Тож якщо ймовірним утікачам гарантують високі місця у списках політсил, які згідно із соцопитуваннями можуть перескочити прохідний бар’єр, устої президентської фракції здатні захитатися. Проте це лише припущення, адже, по-перше, у цих політсил є свої претенденти на мандати, навіщо їм чужинці, а, по-друге, далеко не всі захочуть шкодити іміджу, беручи до себе "слуг".  

Чому зараз не буде дострокових виборів

1. Розмови про перевибори – технологія, її мета пониження рейтингу правлячої партії задля підвищення рейтингу власних партій (ці "нові обличчя" поламалися, давайте інших).
2. Говорити про перезавантаження парламенту вигідно всім опозиційно налаштованим силам, але жодна з них не вірить в успіх саме зараз. Тому жодна мандати не складатиме. І жодна до виборів не готова з цілої низки причин. Ключова - електоральних ніш не так багато, і в кожній із них вже діє кілька політпроектів, знижуючи шанси один одного на прохід до наступної Ради. Простіше кажучи, і хочеться, і колеться.
3. Наразі про розвал "слуг" можна говорити лише теоретично, а без зникнення монобільшості де-юре дочасні вибори – просто балачки. І навіть якщо вона бува зникне, не виключено, що хтось із тих, хто зараз гойдає тему перевиборів, робить це для того, щоб увійти в коаліцію з президентською фракцією. Так би мовити, не за "дякую" рятувати владу Зеленського.