Нормандсько-вашингтонський формат: Для чого Блінкен їде до Києва

Робочий розклад держсекретаря США Ентоні Блінкена, і без того вельми насичений в останні дні, ще більше ущільнився. Зокрема, сьогодні з'явилась інформація, що 19 січня посадовець прибуде з візитом до Києва і зустрінеться з президентом України Володимиром Зеленським. Хоча іще в кінці минулого тижня жодних подібних планів ніби як не було. Інформація про те, що співрозмовники говоритимуть "про Росію, про військове скупчення біля кордонів України", також не видається надто несподіваною. Тривожним виглядає пасаж про те, що Блінкен також "зустрінеться з працівниками та родинами посольства США, щоб повідомити про зусилля Департаменту щодо планування непередбачених ситуацій, на випадок якщо Росія вирішить піти на подальшу ескалацію". Простіше кажучи, переконуватиме співробітників посольства, що в разі війни Вашингтон про них не забуде.

Але на тому не все. 20 січня Блінкен вирушить до Німеччини, де спілкуватиметься зі своєю колегою Анналеною Бербок на ту ж, загалом, тему — стосовно можливої відповіді Заходу на російську агресію.

Окрім того, Блінкен поговорив з очільником російського МЗС Лавровим — і також домовився про зустріч. Щоправда, до Москви він не полетить — зустріч запланована у Женеві. За версією Держдепу, Блінкен наголошував на підтримці суверенітету України та необхідності деескалації на українсько-російському кордоні.

Чим спричинена подібна поспішність? Невже і справді у Вашингтоні припускають, що війна може початися з миті на мить, і вояж Блінкена — це остання і відчайдушна спроба щось змінити?

Ймовірність подібної ситуації, при чому ненульова, звісно, існує. Але певні рухи російських дипломатів натякають на те, що все не так погано.

Зокрема, на сьогоднішніх переговорах Лаврова з Бербок, російський посадовець неодноразово повторив, що "Вашингтон чинить вирішальний вплив на Київ", тому Москва рішуче підтримує участь США у врегулюванні конфлікту на Донбасі "на додаток до наявних форматів".

Тому є причини підозрювати, що нетривіальний маршрут Блінкена — це не "дипломатія останньої секунди". Це спроба з'ясувати — спочатку з Україною, а потім з Німеччиною, яким чином США можуть доповнити нормандський формат. Чи, якщо це неможливо, яку паралельну до нього структуру створити. Після чого донести консолідовану позицію Вашингтона, Києва та Берліну до Москви. Цілком ймовірно, що десь поміж цими візитами впишеться і розмова з очільником французького МЗС.

Бо якби йшлося не про відновлення нормандського формату, а про російські вимоги стосовно "гарантій безпеки" та можливий початок вторгнення до України — то Блінкен спілкувався б, звичайно, з Зеленським і Лавровим. Але проміжною ланкою в розмові був би або Столтенберг, або всі очільники МЗС країн-членів НАТО, а не свіжопризначена очільниця німецького зовнішньополітичного відомства.

Тому хоч загроза повномасштабного вторгнення Росії залишається значною, ближчих декілька тижнів, скоріше за все, говоритимуть все-таки дипломати, а не гармати. Додатковим аргументом на користь подібного сценарію є той факт, що генсек НАТО Єнс Столтенберг запросив "усіх учасників Ради Росія-НАТО" — себто і Москву, до нової серії зустрічей для обговорення питань європейської безпеки.

Втім, той факт, що ескалація військового конфлікту на кордонах України дещо відкладається, не означає, що все буде ідеально. Оскільки ймовірність дипломатичного тиску на Україну стосовно особливостей виконання мінських домовленостей та виконання "формули Штайнмайєра" при тому помітно зростає. Тому "відкласти зраду на весну" наразі все рівно не вдасться.