"У нас в квартирі газ": Про що Україна та Росія домовились у Відні

Сьогоднішні переговори у Відні стосовно транзиту російського газу з 1-го січня наступного року, хоч і тривали багато годин, але не тільки не принесли епохальних домовленостей, але й майже не залишили інформаційного сліду.

Ну, якщо не вважати таким слідом повідомлення про те, що "сторони домовилися опрацьовувати варіанти продовження транзиту, але говорити про узгоджений результат перемовин поки зарано", і епохальної заяви виконавчого директору Нафтогазу Юрія Вітренка про "нас ні на що не "кинуть".

Такий результат, загалом, не є дивним. Наприклад, тому, що голови української делегації і найвищого посадовця, прямо відповідального за це питання — міністра енергетики Олексія Оржеля – на цих переговорах не було. Він чи то демонстративно, чи то керуючись якимось своїм суворим раціо, замість Відня поїхав на україно-білоруський економічний форум. А представники Нафтогазу та національного оператора ГТС – разом із посадовцями "Газпрому" – тільки й могли, що узгоджувати якісь технічні деталі абсолютно гіпотетичної поки що угоди.

Все це, зважаючи на напружену ситуацію, виглядає достатньо дивно. Оскільки термін, коли угоду можна було укласти зі всіма юридичними формальностями, минає сьогодні. Для "аврального" укладення угоди залишається ще два тижні. В усіх інших випадках, новини про настання Нового року будуть супроводжуватись прес-релізами про закручування газових вентилів.

І що здається ще більш дивним – це вчорашня промова президента України Володимира Зеленського. Який висловив переконання, що договір про транзит російського газу через територію України буде підписаний. Фактично промовчавши про причини такої впевненості.

"Мені здається, що дуже високий відсоток того, що у нас буде підписано контракт про транзит газу", - заявив Зеленський. А ще він заявив: " Перемовини будуть продовжуватись. Я чомусь можу сказати упевнено, що ми підпишемо договір про транзит". Все зрозуміло? В списку "аргументації" – хіба що фраза про те, що цей договір є "суто економічним питанням", яке є дуже важливими для Європи. Так ніби цей аргумент колись зупиняв Росію від початку славної новорічної газової баталії.

Подібна ситуація наводить на дві можливі версії стосовно розвитку подій. Перша полягає в тому, що Україна, підготувавши немалі запаси газу у сховищах, спокійно готується виграти "газову війну", та примусити "Газпром" підписати якщо й не десятилітній контракт на транзит, як про те мріє Зеленський, то, принаймні, достатньо вигідний для України документ. НА користь подібного плану говорить той факт, що санкції Конгресу США проти будівельників "Північного потоку – 2" сильно ускладнять Кремлю можливості для "обхідних маневрів", чи спроб "якось пережити зиму" – після чого запустити на повну потужність обхідний маршрут. Що значно збільшує шанси України у "зимовій газовій війні".

Натомість друга, конспірологічна гіпотеза полягає в тому, що реальна домовленість між Путіним і Зеленським стосовно термінів, обсягів, і всіх інших супутніх умов транзиту російського газу вже існує, і "переговорний процес" у Відні – це справді виключно обговорення технічних деталей. Для якого цілком достатньо і посадовців не найвищого рангу. На користь цієї гіпотези говорить той факт, що представники ЄС, яких зрима перспектива перебоїв з транзитом мала би лякати, за ходом переговорів особливо не стежать. І, можливо, як і президент Зеленський, надіються, що "все буде добре".

Яка саме із цих гіпотез правдива – стане зрозуміло впродовж двох-трьох найближчих тижнів. При тому хотілось би вірити, що цьогорічний "газовий сюрприз під ялинкою" здивує українців у приємніший спосіб, ніж у 1995 чи 2006 роках.