Близькість Зеленського і лаунж Порошенка: Що відбувалося в штабах переможців виборів

Українські суб'єкти виборів, яким важливо бути у вирі інформаційного потоку, в день голосувань традиційно влаштовують прийоми у виборчих штабах аби вдовольнити жагу журналістів до інформації і, одночасно, здобути їхні симпатії.

Позачергові вибори до Верховної Ради 21 липня 2019 року не стали виключенням. Лідери перегонів відкрили двері своїх штабів, влаштували розваги та частування - ніби змагаючись у вмінні найбільше здивувати смакові рецептори гостей.

Звісно називати "штабами" ті локації, куди запрошують журналістів політики, можна з великою натяжкою. Швидше це промоушн-майданчики, де відбуваються показові виступи, а не відбувається справжній виборчий процес. 

За відсутності можливості спостерігати за реальними пристрастями у штабах, представникам медіа доводиться брати участь у заздалегіть зрежисованих виставах.

Слуга народу

Судячи з того, що відбувалося у штабі "Слуги народу", рівно як і під час попередніх виборчих марафонів, Володимир Зеленський любить тисняву: йому тішить око, коли журналісти змагаються за місце на гальорці і сваряться за доступ до тіла. Бо як інакше пояснити вибір тієї ж локації, що і під час президентських виборів - КВЦ "Парковий"?

Очевидно, що та частина третього поверху, де влаштували гетто для журналістів, малопридатна для того, аби вміщувати бодай з мінімальним комфортом таку велику кількість представників ЗМІ: операторів з громіздкими камерами, фотографів та репортерів. І незручність від перебування в тисняві жодним чином не компенсувалася гламурністю ресторану CHI, де й було влаштовано штаб.

Публічну локацію штабу "Слуги народу" організовано наступним чином. З паркувального майданчику вздовж Паркової дороги треба спуститись у цокольну частину споруди, де облаштовано два способи потрапити у середину: прямо через великі скляні двері - для членів команди Зе; і наліво до ліфтів - для представників ЗМІ. Отримавши картку реєстрації, люди проходять крізь рамку металодетектору і піддаються контролю вмісту камер, фотоапаратів, портфелів та іншої ручної поклажі. Далі ліфт, який піднімає на третій поверх. Від ліфту праворуч - закрита частина штабу, де збираються члени команди Зе. Ліворуч - вхід до приміщення, де збирають журналістів.

Тенісний стіл, за яким Зеленський ще у статусі кандидата в президенти колись програвав інтерв'ю, тепер мало цікавий - тенісна кулька давно репнула і слугує лише символом розчарування: виграти інтерв'ю у головного "слуги народу" вже навряд чи кому вдаться.

Відвідувачи чекають якихось подій на диванах чи за барними столиками, споживаючи частування, які час від часу виносять офіціанти. 

Ця перша зала ресторану, чим ближче до оголошення результатів екзит-полів нагадує швидше передбанник: тут кондиціонер ще якось може впоратись з обсягами тепла, що випаровуються тілами присутніх. Але вже наступний зал, який, за задумом, є осереддям виборчого процесу, кульмінує медійну увагу до такої міри, що пересування тут нагадує спроби дістатись виходу з переповненого у годину пік київського трамваю Борщагівка - Зал. вокзал.

Врахуйте, що пересуваючись - треба не влізти маківкою голови до кадру якогось каналу, що стрімить у прямий ефір інтерв'ю з керівником штабу партії Корнієнком, якому спека та натовп жодним чином не заважають насолоджуватись очікуваним тріумфом.

Як, власне, така атмосфера не заважає і Володимиру Зеленському. Хоча аби дістатись сцени, де він зустрічатиме оголошення екзит-полів, бодігардам доводиться притискати людей до барної стійки так сильно, що з неї злітають наповнені вином фужери.

Але відчувається, що самому Володимиру Зеленському перебування в центрі уваги натовпу приносить задоволення: він ніби риба у воді просувається до сцени аби шокувати всіх заявою, що розслаблятись не треба, бо попереду ще дострокові місцеві вибори.

Європейська Солідарність

Натомість у Петра Порошенка локацію штабу влаштували таким чином, щоби вмістити всіх бажаючих, створити їм максимальний комфорт і забезпечити доступом до всіх тіл, які могли б зацікавити журналістів. І для цього виявилося зовсім непотрібним залучати Мистецький арсенал - вистачило ганку біля офісу ЄС на Лаврській у Києві (навпроти Лаври).

Сам Петро Олексійович, скинувши флер президентства і нав'язливу опіку десятків охоронців, був як ніколи "душкою" для журналістів, не відмовляючи ні в коментарях, ні в селфі з охочими. Дійшло до того, що вже надвечір знімальна група ворожого 1+1 змогла притиснути 5-го президента і змусити вступити у перепалку: під час цієї провокації Порошенко і хапався за мікрофон, і кидався образами, і, нарешті, сховався за дверима свого офісу. Як звичайна людина.

Але це не завадило іншим учасникам шашлик-паті від Європейської Солідарності насолоджуватись камерною атмосферою свята демократії. Журналісти не бігали за спікерами, в тому не було жодної потреби - можна було взяти порцію шашлику і, ставши за столик до неформально вдягненого у футболку та кросівки генерала Забродського, поговорити "за жизнь на пєрєдкє". Чи присісти на діван до Ірини Геращенко і обговорити новинки сучасної жіночої моди

Колись недоступний "сірий кардинал" Сергій Березенко тепер зовсім не ховається - задавайте будь-які питання, йому немає що приховувати. 

Втім, є, напевне, у сьогоднішньому становищі екс-президента і певні переваги: до нього не липнуть, як тепер до Зеленського, різного калібру прохачі жа жалобщики, які ставлять у незручне становище: і послати не можна, бо навколо сотні камер, і поринати у їхні проблеми немає жодного бажання та сенсу.

Голос

Тремор у кінцівках в очікуванні нищівної поразки наповнювали штаб Голосу з самого ранку. Зливи екзитполів провокували членів команди Вакарчука до обміну багатозначними поглядами. А під час голосування Вакарчука на його дільниці попри велику увагу медіа у повітрі висіло питання: а що ти, Cвятославе, робитимеш коли пролетиш повз Раду?

Натомість друга половина дня додала оптимізму - цифри почали наближатись до прохідного бар'єру.

Тим часом штаб Голосу Вакарчука, розташований у нічному клубі "Стереоплаза" на проспекті Лобановського (колишньому Червонозоряному) у перегуках журналістів, що пересувалися між штабами, вирізнявся наявністю делікатесів: поціновувачів політичної гастрономії вражали різноманітні сири та дві ноги хамону, які спритно нарізав на апетитні скибочки вмілий кортадор.

Ми потрапили до штабу Вакарчука вже ввечері, коли характерні для подібного штибу закладів сірі стіни навіювали певний депресивний настрій - навіть незважаючи на безліч наїдків та напоїв.

Відчувалося, що штабісти вже видихнули, переживши критичний момент можливої поразки. Але очевидно, що їх чекатимуть ще немало принижень - на кшталт тих, що вони в той вечір вже отримали від Зеленського, який поставив під сумнів здатність Вакарчука бути кервіником уряду.

ОПЗЖ

Виборча вечірка Опозиційної платформи вразила лише скутістю: і у частуваннях, і у загальній відкритості. Тут навіть не намагались бути щирими у емоціях - Медведчук та компанія декламували набридлі гасла, які кожен бажаючий може чути цілодобово з телеканалів так званого пулу Медведчука.

Пригощали журналістів порівняно нетрадиційно: окрім звичних риби та м'яса, в меню були "нетрадиційні" солоні огірки та помідори.

Батьківщина

Юлія ж Володимирівна продемонструвала, що нині їй любов та увага медійників просто не потрібна. Замість того, аби розкошувати, накриваючи журналістам стола, лідерка "Батьківщини" обмежилася скромним брифінгом та видалилася разом зі своєю командою: чи то святкувати власну перемогу, чи то оплакувати перемогу Вакарчука, яка стає додатковим засувом, що відділятиме Юлію Володимирівну від омріяного третього прем'єрства. Втім, судячи по всьому, Тимошенко так чи інакше вкотре змушена змиритись з власною непотрібністю і чекати майбутнього можливого відродження.