Коли Гриценко звинуватить Тимошенко у замаху на нього

Колишній міністр оборони, а нині один із лідерів президентських рейтингів, розповів сайту "Цензор" про свої плани і про те, як йому заважають опоненти. Отже, про все по порядку. Перше: у Анатолія Степановича є рецепт встановлення миру на Донбасі – повернути контроль над кордоном.

Дуже свіжа ідея. Але з тексту інтерв'ю незрозуміло, яким чином це зробити. Гриценко каже: над мирним планом працювали міжнародні експерти й він вже лежить на столі Порошенка, Трампа, Меркель, Макрона і Путіна. Звідки така впевненість? Наскільки відомо, позиція Заходу стосовно врегулювання конфлікту не змінилася – Росія має виконати Мінські угоди. Якби на столі у названих лідерів держав лежав план, який дійсно заслуговує на увагу, невже б вони його не обговорювали?

Ми чули пропозиції Путіна про "референдум", не перший рік чуємо з Москви одну і ту ж маячню про особливий статус окупованих території, проте звідти жодного разу не лунало заяв про бажання віддати Україні контроль над кордоном. І не пролунає, доки ціна агресії для Росії не стане непосильною. Тому озвучені Гриценком подальші кроки – розформування незаконних воєнізованих формувань, псевдовладних структур "республік" і створення перехідних адміністрацій під егідою ООН – без пояснення механізму повернення української влади в Донецьк, Луганськ, Горлівку лише порожній звук.

Наступне: що це за міжнародні експерти? Імена в студію. Бо про розробку якихось "миротворчих" ініціатив говорить не лише Гриценко. Приміром, нещодавно колишня соратниця Януковича Ганна Герман повідала, що перед зустріччю Трампа з Путіним працювала група експертів, яка напрацьовувала стратегії вирішення конфлікту на Донбасі. Одна із таких стратегій – зробити Донбас автономним регіоном у складі України, провести там вибори і почати інтеграцію цих територій.

Складається враження, що розповіді про впливових експертів, котрі щось там розробляють, міф. Його мета подвійна. З одного боку створити враження, що хтось вирішує долю України без неї, а потім теревенити про втрату Україною суб'єктності. Що є відвертою брехнею. З іншого боку – Гриценко повідомляє про свою участь у цій експертній групі – тобто відразу підвищує свій статус в очах виборця. Адже, за його словами, розробники мирного плану люди з досвідом, експерти найвищого рівня, які розуміють в сфері міжнародної безпеки, міжнародної дипломатії, і, що важливо, які мають можливість спільні напрацювання покласти на стіл перших осіб своїх держав.

Пояснення полковником Гриценком причин відсутності на передовій залишимо його опонентам. Так само і про відсутність стосунків з окремими олігархами. Скажемо лише одне: пояснення не вражають. Зате вражають висловлювання політика про своїх конкурентів, які, здається, тільки тим і займаються, що плетуть інтриги проти Гриценка, підслуховують, слідкують за ним навіть за допомогою дрону.

Перший пасаж: "Ми знаємо до прізвищ і військових звань - кому Порошенко доручив відстежувати мене і мою сім'ю. Знаємо, де ці люди, хто займається мною в Адміністрації президента, а хто - в Головному управлінні розвідки Міноборони. Те ж стосується і Служби зовнішньої розвідки, за кордоном, коли виїжджаю; Управління держохорони, інших структур, Національної поліції". Оце "ми знаємо", але не кажемо, а потім усіх звільнимо і посадимо – типовий популізм. Якщо було стеження, де заява в поліцію? За заявою порушується справа, хід розслідування можна контролювати. А так – звичайне бла-бла-бла.

Другий пасаж стосується Юлії Тимошенко: "Зараз я бачу атаку зі штабу Тимошенко. Поки публічно не реагую, але це брудно і підло... Співробітники її штабу розсилають бруд про мене і членів моєї сім'ї. Члени керівництва партії розповсюджують брехню". Після цього Гриценко жорстко проходиться по "Новому курсу" лідерки "Батьківщини" та по ній самій. І далі гне своє – від дебатів з ним Тимошенко нікуди не подінеться.

Можливо, Анатолій Степанович і має рацію про розсилку бруду, але і в першій, і в другій історії насторожує позиціонування політика в образі жертви. Зрозуміло, що ображених виборець любить, але маніакальні перегини тут не потрібні.

Наступна виборча кампанія обіцяє перетворитися на змагання компроматів, замість конкуренції програм, та буде ще гірше, якщо станеться щось подібне до теракту 2 жовтня 1999 року в Кривому Розі. Тоді, нагадаємо, під час зустрічі з виборцями кандидата в президенти Наталії Вітренко у натовпі розірвалася граната. Поранення отримали Вітренко, її вірний соратник Володимир Марченко та кілька десятків учасників зустрічі.

Ця трагічна подія суттєво вплинула на перебіг кампанії. Її ми згадали тому, що не потрібно Гриценку та іншим кандидатам накручувати ситуацію і розповідати, що їх оточують змовники, негідники, одним словом, навколо одні вороги. Бо це вже схоже не на вибори, а на війну в тилу.