Наступ на Україну з білорусі: Що замислили путін з лукашенком

На тлі регулярних інформаційних повідомлень про нарощування ворожих сил на території білорусі на Банковій закликають українців не реагувати на вкидання, мета яких – грати на нервах напередодні святкових днів. Тобто, повідомлення про наступ от-от чи то на Волинь, чи на Київщину і Чернігівщину, якими рясніють Телеграм-канали (їхнім першоджерелом є зрадник Анатолій Шарій) – інформаційно-психологічна спецоперація. Раніше в інтерв’ю The New York Times керівник військової розвідки Кирило Буданов називав військову активність на північному напрямку "елементами дезінформаційних кампаній". Але уточнив: неправильно ігнорувати можливість вторгнення. Малоймовірним такий сценарій вважали і в Інституті вивчення війни (ISW).

Водночас не всі розділяють оптимістичні прогнози – рівень загрози з боку Білорусі потроху зростає. Якщо ще на початку грудня командувач об’єднаних сил ЗСУ Сергій Наєв заявляв, що попри безперервне накопичення спільних сил росії і білорусі загрози нападу немає, то днями він повідомив, що мотострілецький батальйон та два танкових батальйони отримали завдання висунутися в райони, які межують з державним кордоном України. У відповідь наші військові провели підготовку до відбиття можливого удару з півночі. Не виключив повторення наступу на Київ з Білорусі і головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Не зараз, а в січні-лютому.

Можливість вторгнення з білорусі серйозно оцінюють й наші партнери. У Міноборони Німеччини розглядають два сценарії: перший – білоруські війська будуть використані як загроза та чинник для відволікання під час реального наступу рф, але безпосередньо у війну лукашенко не вступить; другий – самозваний президент Білорусі відкриє другий фронт, поки путінські орки наступатимуть на Донбасі. За припущенням німецьких військових, це може статися у квітні. При цьому, наголошують вони, підтримка України збережеться, якими б не були сценарії загарбників.

Тривожності додала й активізація зустрічей путіна з лукашенком. 19 грудня два диктатора зустрічалися у Мінську. До столиці білорусі бункерний дід прибув уперше за три роки. Тепер до росії відрядився лукашенко. Перше, що приходить на думку – хазяїн кремля намагається дотиснути свого білоруського подільника до початку сухопутної операції проти України. У Мінську це спростовують. Заступник очільника МЗС країни Михайло Галузін каже, що завдання спільного російсько-білоруського угрупування військ – дати відсіч у випадку вторгнення противника. Зрозуміло, що Україна вдиратися на територію білорусі не збирається, тому цей Галузін бреше. За кілька днів до масштабного вторгнення в Україну так само брехали кремлівці.

Але в активізації контактів путіна з лукашенком може бути й інша причина. Протягом останніх днів путін почав часто з’являтися перед публікою. Виступав на колегії міноброни, перед молоддю, перед пропагандистами, з’їздив у конструкторське бюро військового приладобудування в Тульській області, дав інтерв’ю каналу "росія-1", двічі поспіль зустрічається з лукашенком. Публічні появи путіна – частина інформаційної кампанії, спрямованої на внутрішню аудиторію. Її мета – показати його не дідом, який переховується в бункері, а воєнним лідером. То ж самопроголошеного президента білорусі кремль зараз використовує як елемент цієї кампанії. Оскільки більше ніхто з путіним зустрічатися не хоче, на безриб’ї і лукашенко риба. А всі ці маневри на українсько-білоруському кордоні – антураж для телекартинки.

Спробуємо зробити певні узагальнення. Розвідка та військові експерти оцінюють ризики вторгнення за кількома критеріями, серед яких переважно чинники мілітарного характеру – зростання чисельності військ, розгортання госпіталів, збільшення технічного оснащення, активізація ІПСО і так далі. Всі ці чинники наявні. Але це не означає, що вже до нового року лукашенко кине білорусів у топку війни. Вважається, що білоруська армія не вторглася в Україну, бо "батька" пручається тиску путіна. Це просте пояснення, яке передбачає, що картопляний диктатор здатний перечити "старшому брату". З 24 лютого його режим є співучасником злочинної агресії, а білорусь давно де-факто перебуває під російською окупацією. Тобто не є суб’єктом у відносинах з росією. Отже, причини відтермінування сухопутного вторгнення з Білорусі не у "незламності" лукашенка.

Перша причина: використання білоруської території російськими агресорами – фактично і є другим фронтом без сухопутних операцій. Нагнітання невизначеності – нападуть чи не нападуть, нападуть зараз чи завтра – чинить психологічний тиск на українців. Прикладом можуть слугувати регулярні злети російських літаків з білоруських аеродромів. Через них у нас оголошують повітряні тривоги, хоча запуски ракет, переважно, не відбуваються. Кожна така тривога – величезні збитки для нашої економіки і стрес для населення.

А друга причина – лукашенко хоче гарантій, що путін врятує його у випадку антивоєнних заворушень. Ніхто не може виключати масштабного вторгнення з білорусі у довшій перспективі. Але станом на тепер інформаційна кампанія, яку проводять з метою посилення авторитету путіна в російському суспільстві, не передбачає каральних акцій росії з "денацифікації" білорусів, які виступлять проти втягнення їх у війну.