Чому Зеленський та Байден не пішли на спільну прес-конференцію

Вчорашня зустріч президентів США та України, на яку так довго чекали на Банковій, врешті-решт відбулася. Трапилося це вже після підписання всіх скільки-небудь значних двосторонніх угод, тому, як і передбачалося, жодних сенсаційних новин після неї не пролунало.

Зеленський попросив Байдена вплинути на Росію у справі звільнення політв'язнів, запропонував США взяти участь у нормандському форматі, ще раз нагадав про необхідність "твердих гарантій" для України в ситуації з "Північним потоком — 2" (втім, не уточнивши, про що саме йдеться), і нагадав про бажання Києва вступити до НАТО.

Байден розповів про спільні цінності України та США, пообіцяв підтримати євроінтеграційні прагнення України, не уточнивши, втім, як саме він це робитиме, напросився в гості до Києва, і прозоро натякнув, що без продовження реформ нового рівня стосунків між Вашингтоном та Києвом досягнути не вдасться.

Та й по всьому. Після зустрічі з американським колегою український президент негайно покинув Білий дім.

Така от "нормальна чоловіча розмова", як схарактеризував її Зеленський під час подальшого спілкування з пресою. Додавши, що "з боку США до України, до мене особисто, до моєї команди, до Офісу президента негативу не було зовсім, 0, жодного аспекту, жодного слова".

А оскільки говорив це Зеленський вже без Байдена під боком — то журналістам не залишалося нічого іншого, окрім як робити вигляд що вони вірять цим заявам. Ставити уточнюючі питання його американському колезі, як він оцінює реформаторські зусилля української влади, вони будуть іншим разом. При тому, зважаючи на супутні обставини, ці питання рано чи пізно таки прозвучать.

А загалом, ідея відмовитися від спільної прес-конференції після вчорашньої зустрічі була вельми мудрою. Оскільки у спільній заяві можна легко написати про стратегічну співпрацю в сфері оборони, підтримку євроатлантичних прагнень чи нову Хартію про стратегічну співпрацю, над якою Комісія зі стратегічного партнерства почне працювати вже цієї осені. Натомість в прямій розмові буде доволі складно пояснити, що саме буде вкладено у ці вельми перспективні, але рамкові й не надто конкретні документи.

Вчорашня зустріч, формально, була своєрідним "першим знайомством" двох президентів. Нею Байден хотів продемонструвати американському суспільству, що, відступивши в Афганістані, він не планує відступати в Україні. Свіжа партія "Джавелінів" і риторика про військову співпрацю стали тому вагомим підтвердженням. Своєї цілі президент США, скоріше за все, досяг.

Натомість на Банковій прагнули продемонструвати українцям, що нинішній президент спроможний вести переговори зі стратегічним союзником, і досягати вигідних для національних інтересів України угод, в першу чергу — у сфері оборони та енергетичної безпеки. А також залучати інвестиції та кредити в національну економіку, темпи росту якої поки трохи відстають від запланованих.

Із першим завданням Зеленський, загалом, впорався, стосовно другого та третього — залишилися запитання. І вони стосуються не тільки і не стільки неідеальної підготовки до візиту, відсутності контактів Зеленського з керівництвом МВФ, чи чогось іще. Навіть ті рамкові угоди, які підписала Україна, дають нам чимало шансів. Питання тепер залишаються тільки від спроможності української держави та українського бізнесу використати ті можливості, які перед нами відкрилися. Маючи шанс на угоду з Westinghouse, завдяки якій вдасться врятувати від старіння та деградації українську атомну галузь, Енергоатом буде вимушений боротися за повернення атомної енергетики до прибутковості — в іншому випадку кредит на 25 мільярдів доларів і десять нових енергоблоків так і залишаться мріями. Маючи двосторонню угоду у сфері військових досліджень та технологій, український ВПК може налагодити співпрацю з колегами зі США. Питання лиш в тому, чи мають українські зброярі щось — унікальні вироби, цікаві технології чи бодай кваліфіковану робочу силу — щоб зацікавити американських колег. Маючи підтримку уряду США у сфері диверсифікації джерел газопостачання, "Нафтогаз" може почати амбітний проект зі створення українсько-польського "газового хабу". А може продовжувати експлуатувати "віртуальний реверс" з російської труби — до останнього дня контракту з "Газпромом". Після чого сказати, що "США нас не захистили". І всі ці речі залежать вже не так від красномовства Зеленського і "виникнення хімії" під час розмов із Байденом. Вони залежать від повсякденної роботи владної команди.