Наперстки Коломойського: Як суди щодо "Привату" визначать геополітичний вибір України

До 19 січня, коли Шостий апеляційний адміністративний суд розпочне розгляд апеляції Національного банку на рішення київського Окружного адмінсуду про оскарження неплатоспроможності Приватбанку, залишилося два дні. До 31 січня, коли Велика палата Верховного суду розгляне касаційну скаргу НБУ, Мінфіну та Приватбанку на рішення судів нижчих інстанцій за позовом родини Суркісів про скасування рішень Нацбанку щодо визнання їх пов'язаними з Приватбанком особами, теж залишилось небагато. На цьому тлі паралельно триває іще півдюжини справ, ініційованих юристами Ігоря Коломойського, і прямо чи опосередковано пов'язаних із подальшою долею "Привату".

При тому Кабмін і парламент готуються до потужного і багатоступінчастого захисту "Привату". В центрі цього захисту, вочевидь, перебуває законопроект №2571, який покликаний зберегти державний контроль над банком за допомогою далеко більш суворих норм регуляції. Хоча тим заходи держави не обмежуються — наприклад, ще кілька тижнів тому "Приват" був переведений з-під управління Мінфіну у власність "держави Україна в особі Кабінету міністрів".

Все це, насправді, виглядає навіть трохи комічно. Для того, щоби захистити національні інтереси від підприємливого бізнесмена, державі доводиться перепідпорядковувати банк, як шахраєві — тричі перепродавати не зовсім чесно добуту квартиру. А прем'єр Гончарук вимушений із серйозним обличчям роздавати коментарі про те, що лобійований Кабміном законопроект №2571 про заборону повернення неплатоспроможних банків їх колишнім власникам — це просто нова економічна політика, і при його узгодженні про "Приват" майже й не згадували. При тому, розуміючи всю абсурдність ситуації, породженої цілком корумпованою судовою системою, справедливого рішення від якої не може досягти вже не тільки громадянин, але й вся виконавча влада, шанси на докорінні зміни в цій сфері наразі все рівно виглядають не дуже високими.

І, не зважаючи на всі ці заходи, в середовищі юристів далеко не всі впевнені в тому, що на українську виконавчу владу в цій справі чекає блискуча вікторія. Проблема в тому, що в Кабміні хочуть грати в шахмати, а Коломойський може зіграти в наперстки. Безпосередньо в судах. Як він це вже неодноразово робив — хоч би й в тому самому суді з промовистою назвою "Окружний", рішення якого влада спробує відбити у не менш промовистому "Шостому апеляційному".

І все це не тільки комічно, але й трохи трагічно. Бо від того, наскільки успішно протидіятиме Ігорю Валерійовичу чинна влада, залежить не тільки його маленький гешефт. І не тільки 5.5 мільярдів доларів гіпотетичного поки що кредиту МВФ, посадовці якого з максимальною відвертістю пояснили, що вкладати кошти в країну, де можливим є повернення "Привату" попередньому власнику, вони не будуть. І навіть не всі інші кредити, гіпотетичні надавачі яких чітко орієнтуватимуться на рішення МВФ у цій справі.

Від цього рішення залежить майбутнє країни у дуже багатьох його рисах. Від нього залежить, хто наважиться вкладати гроші в Україну. Хто викуповуватиме наші державні облігації, за допомогою яких Кабмін навчився так спритно зводити кінці з кінцями. Чиї компанії відкриватимуть тут філії, вишукуючи нечисельні залишки адекватної і не надто дорогої робочої сили. Хто, врешті, викупить сільськогосподарські землі після того, як населення проголосує на референдумі про їхній продаж. А від того, чий бізнес прийде в Україну, залежатиме, в чиїй геополітичній орбіті рано чи пізно опиниться наша країна. Можливо, від цього і попахує марксизмом. Але сумніватися в реалістичності подібної залежності наразі не доводиться.