Мобілізація "ватників": Яким планам Медведчука підігрують Тимошенко і Ляшко

Ракицький в інтерв'ю пропагандистському каналу "Росія 24" заявив, що є патріотом Донецького краю (а не України), а "коли все сталося" (так він називає агресію Росії), тоді "Шахтарю" довелося тинятися Україною (це маніпуляція – "гірники" не тинялися, вони осіли в Києві, тут тренуються, дехто вже обзавівся нерухомістю, а те, що вони змінювали стадіони, так то питання не до вболівальників, а до менеджменту цього клубу, який досі так і не висловив чіткої позиції щодо окупації Донбасу). У свою чергу Медведчук в ефірі "Першого каналу" звинуватив владу у підготовці фальсифікацій на президентських виборах і прозоро натякнув, що опозиція результати голосування може не визнати.

Здавалося б, абсолютно різні люди, але мислення дуже схоже. Ракицький є типовим ментальним породженням так званого "південного сходу", а Медведчук – на "південному сході" піариться. Недарма ж запропонував "автономний регіон Донбас", за що отримав кримінальне провадження за статтею про держзраду. До речі, у вже згаданому ефірі Медведчук назвав цю справу "реакцією вашингтонського обкому". Що тут скажеш: перебільшення ролі власної особистості в історії – це також політтехнологія.

Цікавить інше – Медведчук заявою про можливе невизнання результатів виборів намагається вивести "ракицьких" - виборців колишнього біло-голубого поясу, які за останні роки зазнали багатьох болючих ударів і нині перебувають або в політичній апатії, або в світоглядному "тинянні", з цього стану. Тобто, він, а слідом підуть Бойко, Рабінович і так далі, прагнуть донести до цього електорату, що все ще можна повернути, все можна відіграти. Утім, як показало сьогоднішнє голосування за зміни до Конституції щодо НАТО та ЄС (за них проголосували 334 депутати з усіх регіонів країни), оживити міф про якийсь унікальний "південний схід" Медведчуку (тобто, Москві) стає все складніше.

Дійсно, і це демонструють результати соцопитувань, ставлення до України і Росії, до конфлікту на сході, до анексії Криму у цих регіонах дещо відмінне. Однак поки ніхто з політиків не намагався розіграти карту "кандидата від південно-сходу". Це своєрідний моветон. Міг би це зробити Ринат Ахметов, проте, як чуємо від Олександра Вілкула, якого вважають креатурою "ахметовців", акцент саме на регіональних особливостях той не робить.

Чого не скажеш про Юлію Тимошенко, яка під час виступу Дніпрі заявила: "Нам прислали іноземного міністра охорони здоров'я, у нас це попробувати. А не можуть вони спочатку поставити експеримент у своїх країнах, а потім приходити і ставити експерименти на інших народах". Фактично, її слова перегукуються з антизахідництвом саме групи Медведчука-Бойка-Рабіновича. Утім задекларований Тимошенко курс на ЄС і НАТО та поїздки кандидатки до США і на зустрічі з європейськими політиками суперечать її ж заявам про "іноземного міністра". Тобто, скоріш за все, йдеться про банальне використання у передвиборчій кампанії "совкових" стереотипів, які тривалий час вкладалися в голови жителів півдня і сходу України.

М'яко заграє з цим електоратом і Ляшко, котрого також називають близьким до групи Ахметова. Він та його соратники проти "зовнішнього управління", проти залежності від кредитів МВФ, що не може не подобатися виборцям південних і східних регіонів, зрештою проти американки Супрун, але при цьому "радикали" не розігрують розкольницьку карту світоглядних відмінностей регіонів держави. Це ж стосується і Володимира Зеленського. Він не є кандидатом "південного сходу", хоча виборці цих областей і можуть симпатизувати йому через російськомовність і заяви про переговори з Путіним.

Простіше кажучи, ніхто з політичних важковаговиків не позиціонує себе виключно як кандидат від півдня і сходу. Немає серед них такого собі Кучми в 90-х чи Януковича початку 2000-х. Враховуючи цей фактор, Росія і конкретно Медведчук, схоже, планують не на цих, а вже на парламентських виборах, мобілізувати частково лояльний до Москви електорат. І, на жаль, названі кандидати їм у цьому своєю антизахідною риторикою підсобляють. Хоча слід розуміти, що під словом "опозиція" Медведчук розуміє "Опозиційну платформу" й "Опоблок", тобто, світоглядну опозицію, а не Тимошенко чи Ляшка.