Мігранти як відволікаючий маневр: Коли Путін знову задіє своє підпілля в Україні

Зрозуміло, що криза з мігрантами на польсько-білоруському кордоні - не лише провокація Москви, яку реалізовує де-факто президент Білорусі Олександр Лукашенко, але й елемент масштабнішої спецоперації, де нашій країні технологи гібридної війни відвели певну роль. Яку саме, поки до кінця не зрозуміло. Сценарій кризи з навмисно звезеними в Білорусь мігрантами, яких російська пропаганда вперто називає біженцями, може бути як спробою погойдати ненависну Кремлю Польщу ззовні і зсередини та випробувати солідарність Євросоюзу і НАТО, так і відволікаючим маневром для посилення агресії проти нас. 

Нинішня криза розпочалася не в листопаді, цього місяця просто маємо її сплеск. Він, очевидно, викликаний посиленням об’єднавчих процесів у Союзній державі РФ і Білорусі, які почалися з 4 листопада, коли відбулася відеозустріч Путіна з Лукашенком. А тиснути мігрантами на сусідів останній почав ще влітку, і першою мішенню були Латвія і Литва. У Латвії до 10 лютого наступного року продовжили режим надзвичайної ситуації у прикордонних із Білоруссю уїздах, а також у Даугавпілсі, другому за чисельністю місті країни зі значною кількістю російськомовного населення. У Литві 9 листопада Сейм схвалив увести такий само режим на литовсько-білоруському кордоні з можливістю його продовження. А в Польщі надзвичайний стан в прикордонних з Білоруссю районах діє з 2 вересня. Це до того, що навіть попри кроки, зроблені владою країн, які Лукашенко нині атакує, ситуація все одно залишається складною. Навіть правильні і вчасні речі не гарантують успіху, коли маєш справу з тими, хто воює з тобою гібридними методами.

Наступний момент: ми бачимо, як кризою з "біженцями" Москва не лише провокує Польщу на різку відсіч напливу нелегалів, аби звинувачувати Варшаву і весь колективний Захід в антигуманізмі, але й хитає цю країну зсередини. Запитання: чому саме зараз мігрантів активно штовхають на штурм польсько-білоруського кордону? Спробуємо знайти відповідь у ситуації, що склалася в Польщі. Кілька місяців поспіль нею прокочуються протести, організовані як опозицією, так і громадськими активістами. Причини – похолодання стосунків між Варшавою та Брюсселем, а також нова хвиля мітингів, спричинених смертю жінки, якій лікарі не зробили аборт. У Польщі існують строгі заборони щодо переривання вагітності. Ці протести є польською внутрішньою історією. І загальноєвропейською, адже Польща як член ЄС має дотримуватися загальних для всіх країн-членів правил гри. Але там, де державу розривають внутрішні чвари, очікуй гібридів з-за поребрика.

У російських високопосадовців є свої улюблені білогвардійські "мислителі": Володимир Путін любить філософа-колаборанта Івана Ільїна, який нахваляв Гітлера, міністр оборони Сергій Шойгу – барона Романа Унгерн-Штернберга, авантюриста, що мріяв відновити імперію Чингізхана, а Начштабу армії країни-агресора Валерій Герасимов – ще одного колаборанта Євгена Месснера, теоретика гібридної війни. Так от Месснер, який називав війну сучасного типу "заколот-війною" писав, що в епоху, коли народи неврастенічні, війна на нервах вимагає продуманого обходження з психікою воюючого народу. Іншими словами, для перемоги над ворогом потрібно вміло використовувати внутрішні конфлікти. І за потреби роздмухувати нові, додаючи проблем владі країни-ворога.

Останній приклад – малочисельний, але резонансний антисемітський мітинг, який відбувся 11 листопада у польському місті Каліші. Організатори цього мітингу знані в Польщі не лише як крайні націоналісти, але як симпатики путінського режиму. Зокрема, актор Войцех Ольшанський і раніше дозволяв собі антисемітські і ксенофобські висловлювання. Чому польські спецслужби панькаються з цією особою, питання до них. В Україні також вистачає своїх "акторів", які влаштовують картинку для путінських каналів. Як з "ватного" політичного табору, так і з "вишиватного" Ми ведемо до того, що окрім безумовно потрібних кроків на захист українсько-білоруського кордону (і надзвичайний стан в прикордонних районах не завадило би запровадити вже зараз, а не чекати, поки Лукашенко відправить мігрантів до нас, що може статися будь-якої миті), необхідно превентивно працювати з потенційними провокаторами та готуватися до того, що в разі посилення агресії Росія активізує своє підпілля в Україні. У Польщі російської агентури небагато, але й вона завдає клопоту. У нас – досі вистачає.

Україна нині відрізняється від Польщі хіба причинами внутрішньої нестабільності. У нас суспільство збурюється через зростання цін, падіння рівня життя, корупційні скандали тощо, а ситуацію нагнітають окремі ЗМІ, чиї власники нині у конфлікті з владою. Тактика кремлівських діячів: якщо у вас чвари, ми допоможемо вам ще більше пересваритися. Московські технологи постійно вивчають психологію українців.

Українська влада досить довго не погоджувалася із заявами американських ЗМІ, що Росія стягує додаткові сили до українських кордонів. Вчора спікер делегації в Тристоронній контактній групі Олексій Арестович заявив: уперше з 2014 року рівень воєнної небезпеки — політичної, гібридної — схожий на рівень кінця 2013 — початку 2014 року, коли росіяни готувалися захоплювати Крим. Про те, що Росія постійно утримує потужне наступальне угрупування біля наших кордонів підтверджують і в президентському Офісі. Тобто, про агресивні плани російського керівництва нашому керівництву відомо. І це не обов’язково будуть військові наступальні дії. Хоча і їх не варто виключати. Скоріше в контексті нинішнього загострення з мігрантами, а воно, вочевидь, триватиме, кожну нашу внутрішню проблему російські медіа та проросійські рупори роздуватимуть до рівня глобальної катастрофи, впливаючи на громадську думку.

Тобто, зараз прийшов час, коли влада має делегувати право робити суспільно важливі заяви обмеженому колу осіб. Не плескати язиками в телеефірах, а відповідати за кожне сказане слово. Це, до речі, стосується і націонал-патріотичної опозиції. Приклад: якщо очільник уряду в ефірі одного олігархічного каналу розповідає, що у нас всі показники ростуть, що і вугілля достатньо, і газу, а в ефірах іншого олігархічного каналу опозиціонери та експерти суголосно і аргументовано це спростовують, у наших громадян виникає неврастенія, спричинена відчуттям, що їм всі брешуть. І саме на домінування такого відчуття серед народу розраховує ворог.