Люстрація і спецконфіскація: Як КСУ може знову додати проблем Зеленському

Після всіх перипетій - блокування роботи, відсторонення голови Конституційного Суду України, доукомплектування складу суддів і, нарешті, карантинних обмежень КСУ таки відновив роботу. У проєкті порядку денного Великої палати суду на тиждень, що почався, - чимало питань, що можуть спричинити значний резонанс.

Вже сьогодні має продовжитися розгляд у закритому режимі справи за внесеним у серпні 2019 року конституційним поданням 51 народного депутата України щодо тлумачення Конституції в частині звільнення з посади голови Київської міської держадміністрації особи, яка була обрана на посаду Київського міського голови. 

На сьогодні ж заплановано продовження розгляду справи щодо конституційності закону "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682. Відповідне подання до КСУ ще у січні 2015 року внесли 47 нардепів, уповноваженими представниками яких у справі є колишні "регіонали" Юрій Мірошниченко та Дмитро Шпенов, а також Василь Німченко, якого вважають соратником Віктора Медведчука.

Також у вівторок судді можуть продовжити розгляд внесеного у серпні 2020 року подання 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України положень Кримінального кодексу України (відносно спеціальної конфіскації). Тут уповноваженими є нардепи від "ОПЗЖ" Григорій Мамка і Олег Волошин.

Люстрація: хотіли як краще…

Закон "Про очищення влади" (люстрацію) Верховна Рада ухвалила на тлі гарячої фази воєнної агресії з боку Росії, у вересні 2014 року. Він заборонив обіймати високі посади на державній службі особам, які займали не менше року визначені законом посади на держслужбі в період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, тобто за часів каденції президента Віктора Януковича, який втік на Росію. Сьогодні в Єдиному державному реєстрі осіб, стосовно яких застосовані положення закону України "Про очищення влади", - 746 прізвищ, раніше їх було більше.

Цей закон став приводом для численних звернень вітчизняних чиновників до судів усіх інстанцій аж до міжнародного рівня. Зараз Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглядає 5 позовів до України стосовно норм Закону "Про очищення влади", по яких ще немає рішення. А загалом ЗМІ повідомляють про близько 90 заявників до Європейського суду з цього питання.

Уже існує і прецедент, і він не з приємних для нашої держави. Рішенням від 17 жовтня 2019 року у справі "Полях та інші проти України" (позови п’яти люстрованих чиновників, об’єднані у скарзі заступника начальника управління кадрів Генеральної прокуратури України В'ячеслава Поляха) ЄСПЛ встановив порушення Європейської конвенції з прав людини і прав українських бюрократів у справі щодо закону про очищення влади. Надто тривалий розгляд справ заявників на національному рівні призвів до порушення статті 6 § 1 (право на справедливий суд) конвенції, також в ЄСПЛ заявили про порушення статті 8 (право на повагу до приватного життя). Суд також вирішив, що закон про очищення влади застосовується до надто широкого кола осіб. Нарешті, ЄСПЛ зазначив, що люстрація в Україні застосовувалася до дуже широкого кола осіб.

Апеляційну скаргу України на згадане рішення ЄСПЛ залишив без розгляду. Відтак у лютому 2020 року вердикт Євросуду набув чинності.

Рішення європейської інстанції щодо задоволення позовів українських чиновників дорого обходиться державному бюджету нашої країни, про що заявляв міністр юстиції України Денис Малюська. За його словами, люстровані і потім поновлені посадовці "коштують" держбюджету більш ніж півмільйона гривень через суттєві розміри компенсаційних виплат. У відео в соцмережі Малюська визнав, що закон про люстрацію слід негайно змінювати, інакше "залишимося і без люстрації, і без мільйонів, а то і мільярдів бюджетних коштів". Міністр пояснив і те, як має бути змінений закон. Він наголосив, що "люстрація повинна охоплювати лише топ-чиновників автоматично, а решта чиновників повинні бути люстровані або ні на підставі індивідуальної оцінки того, що вони робили".

Ще влітку 2020 року Малюська заявляв, що Мінюст розробив зміни до закону "Про очищення влади" і вніс його до Кабінету міністрів України, з якого проєкт мав перекочувати до народних депутатів. Але про долю цього документу нічого не відомо. На сайті парламенту наразі відповідний урядовий проєкт відсутній.

Власне, після рішення ЄСПЛ і Конституційний Суд України після численних тривалих пауз поновив п’ятирічне слухання у справі щодо конституційності закону про люстрацію, щоб дослідити практику Євросуду, думки президента і Верховної Ради. Суддя-доповідач у справі – Олександр Литвинов.

Фахівці припускають, що Конституційний Суд може скасувати закон про люстрацію, хоч Європейський суд і не визнав його повністю недолугим, а звертав увагу на необхідність коригування документу, зокрема, обмеження кола осіб, які підпадають під його дію. Не виключено, що нинішня влада чекає саме на таке рішення КСУ, аби вкотре показати пальцем, що за часів Порошенка приймалися "не такі" закони, і вже потім ухвалювати новий акт схожого змісту. Інакше затягування з внесенням до чинного закону правок незрозуміле.

Спецконфіскація: на межі порушення прав людини чи за межею?

Поняття спеціальної конфіскації з’явилося у законодавстві України ще наприкінці 2013 року – в контексті виконання Плану дій щодо лібералізації візового режиму між Європейським Союзом і нашою країною. Відповідні норми кодексів і законів неодноразово редагуватися, не раз вони ставали предметом звернень до Конституційного Суду.

Спецконфіскація – це примусове безоплатне вилучення за рішенням суду у власність держави майна, одержаного внаслідок вчинення злочину, яке використовувалося для фінансування злочину, було предметом чи засобом вчинення злочину. Такий захід може застосовуватися щодо майна не лише засуджених, але і третіх осіб – за умови, якщо таке майно вони набули від обвинуваченого і знали (могли знати), що воно відповідає ознакам для застосування спецконфіскації. Спецконфіскація може бути застосована на підставі не лише обвинувального вироку суду, а й ухвал про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або ухвали про звільнення від кримінальної відповідальності.

Автори звернення до КСУ про відповідність Конституції статей 96-1 і 96-2 Кримінального кодексу України вважають, що спецконфіскація дублює покарання у вигляді конфіскації майна, порушуючи принцип пропорційності. Суддя-доповідач у цій справі Олег Первомайський уточнює: 47 нардепів, які внесли подання, вважають, що застосування спецконфіскації до особи, яка не визнана злочинцем, порушує принцип індивідуалізації відповідальності та презумпцію невинуватості, а неконституційний спосіб позбавлення права приватної власності із застосуванням спецконфіскації нівелює конституційні гарантії непорушності права приватної власності та звужує основоположні права і свободи людини.

Фахівці у галузі права зазначають: конфіскація як вид кримінального покарання може бути застосована лише на підставі обвинувального вироку суду, тобто після доведення вини особи, у чиїй власності перебуває майно, у вчиненні злочину. Тоді як при спецконфіскації вилучення може здійснюватися без установлення причетності особи до кримінального правопорушення. У Конституції такий вид позбавлення людини її власності не передбачений. Як заявив у коментарі виданню "Закон і Бізнес" адвокат Євген Пеліхос, інститут спеціальної конфіскації майна в третьої особи заклав небезпечні підвалини безпідставних конфіскацій будь-якого майна в будь-якої особи.

Експерти Комітету виборців України раніше називали окремі положення законодавства про спецконфіскацію (йшлося про застосування цієї процедури для покарання за незаконне збагачення) такими, що можуть суперечити Конституції України, і зазначали, що їхнє застосування не сприятиме успішній боротьбі з корупцією, оскільки вони "можуть бути в подальшому успішно оскаржені в Конституційному Суді України, що в результаті дозволить недоброчесним особам уникнути відповідальності за незаконне збагачення".

Варто нагадати про ухвалене Євросудом з прав людини рішення у справі "Credit Europe Leasing Ifn SA проти Румунії". Зазначена компанія здавала в оренду вантажівки, фургони та кіоски фірмі S.C. Через невиконання останньою її зобов'язань компанія розірвала договори і висунула вимогу про повернення майна. Однак через кримінальне розслідування, у якому фігурувала S.C., прокуратура ухвалила рішення вилучити активи, що належали компаніям, пов'язаним з цією фірмою, у т.ч. і транспортні засоби Credit Europe Leasing Ifn SA. Це рішення було оскаржене, але транспорт власникам не повернули. В результаті суд у Страсбурзі погодився з тим, що спецконфіскація порушила гарантії захисту права власності.

Видається, що Конституційний Суд має підстави для того, щоб визнати неконституційними статті Кримінального кодексу, якими запроваджено інститут спеціальної конфіскації, (а також створено передумови для результативного оскарження спецконфіскації в Європейському суді з прав людини).

"В КСУ тягнули з розглядом обох справ скільки могли. Тепер цікаво, як там пройдуть "між крапельками", - зазначає директор програми "Право" Українського інституту майбутнього, адвокат Олександр Чебаненко. Він нагадує, що саме по процедурі спецконфіскації були конфісковані всім відомі 1,5 млрд доларів, (а точніше, ОВДП на вказану суму). Йдеться про найбільш гучну спецконфіскацію – вилучення в держбюджет заарештованих 2015 року коштів на рахунках компаній, пов'язаних з Віктором Януковичем, його близькими, посадовцями та пов'язаними з ними особами. У квітні 2017 року набрало чинності рішення Краматорського суду про конфіскацію цих коштів, а також облігацій внутрішньої державної позики України. Сім кіпрських компаній – власників ОВДП – оскаржують рішення суду про спецконфіскацію.

За прогнозом Чебаненка, зараз є велика вірогідність того, що спецконфіскація буде визнана неконституційною. Однак у наших умовах не так і неважливо, які підстави знайде конституційна інстанція для того, щоб скасувати законодавчі норми про спецконфіскацію або закон про люстрацію. В будь-якому разі, вважає адвокат, варто чекати на чергові звинувачення суддів КСУ в заангажованості і руйнації "основ антикорупційної архітектури". Іншими словами, у влади знову з'явиться нагода боротися з суддями та піаритися на цій боротьбі.