"Люди важливі" та "молоде покоління": З ким може об'єднатися Вакарчук

Автори: Андрій Коваленко, Тарас Паньо

Святослав Вакарчук йде в політику і готується до парламентських виборів з власною партією "Голос". Вчора він презентував її у Києві, а також продемонстрував наразі головних дійових осіб своєї команди. Серед них Юлія Клименко, Ярослав Юрчишин, Юрій Соколов, Андрій Шараскін, Соломія Бобровська. Короткі дані з біографій цих людей ми вже описували вчора. 

Читайте також: Команда Вакарчука: Кого поведе в Раду партія "Голос"

І поки предметно дослідити нову політсилу неможливо, бо вона досі перебуває на стадії формування структури, її кадровий потенціал невідомий, все ж цікавинки навколо неї з'являються. За даними ЗМІ, партія "ДемАльянс", рухи "Дій з нами" і "Люди Важливі" ведуть переговори зі Святославом Вакарчуком з приводу спільної участі в парламентських виборах. Наявність переговорів підтвердила нардеп Світлана Заліщук, яка є однією із засновників руху "Дій з нами". Також від "Людей важливих" факт переговорів підтвердив Сергій Гусовський, а від "ДемАльянсу" - Василь Гацько.      

Про переговори вони всі розповідали ще до презентації Вакарчуком партії "Голос". І люди, з якими розмовляє Вакарчук, та їх потенційні проекти - досить цікаві.

Роль США  

Світлана Заліщук, Мустафа Найєм та Сергій Лещенко анонсували створення руху "Дій з нами" одразу після того, як вийшли з БПП ще до президентських виборів. Разом із ними в нього увійшли колега по фракції Олексій Мушак, нардеп від "Народного фронту" Наталія Кацер-Бучковська, колишній заступник міністра оборони України Юрій Гусєв, заступник голови патрульної поліції України Сергій Блажевич, політолог Микола Давидюк та інші.

Сергій Лещенко сьогодні асоціюється командою президента США Дональда Трампа із оточенням Володимира Зеленського та демократами, яким він "допоміг амбарною книгою Партії регіонів" втрутитися у вибори президента США 2016 на користь Гілларі Клінтон. Звісно ж, разом із директором НАБУ Артемом Ситником. Відходячи від порушення САП кримінальної справи проти нього через купівлю квартири і конфлікту з генпрокурором Луценком, Сергій Лещенко, а також Світлана Заліщук та Мустафа Найєм - це так звані єврооптимісти. І саме ця трійка, а також голова ЦПК Віталій Шабунін, були тісно пов'язані з американським посольством США в Україні та Марі Йованович. Послиця від демократів, яка зараз відкликана у Вашингтон, вважалася головним куратором антикорупційної інфраструктури в Україні. Зрозуміло, що Заліщук, Найєм і Лещенко не просто так були і є ледь не головними антикорупціонерами нашої держави. Одним з головних друзів США і особливо демократів в Україні називають саме Джорджа Сороса, у якого непрості стосунки з Дональдом Трампом. Фонди Сороса фінансують антикорупційні організації в Україні, надають гранти для журналістів-розслідувачів, зокрема фонд "Відродження". Transparancy International так само існує на його гроші. Рух "Чесно" теж отримує підтримку від "Відродження". 

Далі маємо рух "Люди важливі", який за кулуарною інформацією перетворюється на повноцінний політичний проект. Очільником є Євген Олішевець. Співзасновниками наразі ГОшки є екс-член партії "Демальянс" Віктор Андрусів, екс-керівник фракції "Самопоміч" в Київраді Сергій Гусовський, також Олексій Гончарук. Окрім них в керівництві нової політсили буде Максим Нефьодов, перший заступник міністра економіки, один з розробників системи Prospero, який міг очолити українську митницю. Нефьодов працював у Dragon Capital з 2006 по 2010 рік. Її гендиректором є Томаш Фіала, в якого за даними ЗМІ існують давні зв'язки з Соросом. Зокрема, Сорос інвестував у новий фонд Dragon Capital New Ukraine Fund, створений Dragon Capital. Окрім них до "Людей важливих" приписували колишнього міністра економічного розвитку і торгівлі Айвараса Абромавічуса - людину, яка є креатурою США, пов‘язаною із Соросом. 

Проектом "єврооптимістів" тривалий час був і "ДемАльянс". В ньому світилися Мустафа Найєм, навіть той самий Максим Нефьодов, який брав участь у з'їзді "ДемАльянсу". І цей проект так само асоціювався непублічно із заокеанською підтримкою. 

В команді Вакарчука, яку він презентував вчора, також чимало людей з організацій, які працюють на гроші Сороса. 

Наприклад, колишня заступниця Міністра економічного розвитку і торгівлі України Юлія Клименко. Працювала з міністром Айварасом Абромавічусом. Клименко - член правління українського представництва міжнародної неурядової антикорупційної організації Transparency International Ukraine. Так само працювала в комерційних структурах: на посаді гендиректора девелоперської компанії Cantik Enterprises, комерційного директора Dragon Development, директора компанії "Славутич".  Ярослав Юрчишин  - виконавчий директор українського відділення Transparency International Ukraine, а Соломія Бобровська - регіональний координатор "Чесно". 

Плюси союзників і тінь Сороса

Подібний вибір союзників для співака, який декларував і декларує, що для нього політика і влада є способом "змінити правила гри в країні" - зокрема, ті що стосуються соціальної справедливості, чесного правосуддя та рівності шансів для всіх - видається ніби як логічним. Оскільки значна частина людей, пов'язаних з відносно прозорими правозахисними чи антикорупційними НДО, так чи інакше в якийсь період свого життя працювали або "на гроші Сороса", або "на гроші Держдепу" - себто Агентства з міжнародного розвитку США. Чи на гроші якоїсь з організацій, які "напряму" - чи через довгий ланцюжок "посередників" (що більше характерно для АМР) отримували фінансування з цих джерел. Просто тому, що інших значних спонсорів для НДО - окрім російських та відверто кримінальних грошей - у цій країні іще років 10 тому просто не було.

 

Але цей логічний для Вакарчука вибір стимулює також цілком сподівані звинувачення у тому, що він і сам є "креатурою Сороса". Подібні звинувачення дотепер вже неодноразово звучали в світових і українських ЗМІ, і зараз неминуче залунають з новою силою. Але якщо дотепер ми чули їх у легкому, екстравагантному і злегка божевільному виконанні штатного колумніста The Washington Times Тода Вудда, то зараз слухатимемо їх у щедро пересипаному "блатною фєнєю" виконанні персонажів на кшталт Олександра Дубінського. Який, власне, уже почав з придиханням розповідати про те, що "Сорос руками політичних маріонеток хоче грабувати національні багатства України".

 

Із таких позицій команду Вакарчука атакуватимуть ліві та проросійські політсили. Не виключено, що приєднатися до цього хору виникне спокуса і в команди чинного президента України. Де можуть вирішити, що всіляка атака на Сороса, постать якого зі зрозумілих причин традиційно пов'язують з Демократичною партією США, буде схвально сприйнята у Білому домі і принесе не тільки внутрішньополітичні дивіденди на осінніх парламентських виборах, але і дивіденди зовнішньополітичні.

 

Тут вся надія на політичну прозорливість свіжоприбулого з Ізраїлю олігарха, який пояснить молодій команді очевидні ризики подібного рішення. Яке однозначно посварить Україну з контрольованою демократами нижньою палатою Конгресу. А у випадку, якщо політична Фортуна за рік повернеться до Дональда Трампа іншою часиною тіла, Україна в результаті проведе "повторний забігом по граблях" на кшталт того, що вже був у 2016, але тепер вже на користь республіканців.

 

У той час як з правої частини спектру, де теж не потішаться появою істотного електорального конкурента на теренах правобережної України, "креатуру Сороса" звинуватять у "зраді національних інтересів глобалістам" - і далі слово у слово озвучать той набір претензій, який до Сороса традиційно висувають нацпопулістські політичні режими Угорщини та Польщі.

 

Ще однією традиційною позицією для атаки на Вакарчука стануть "зв'язки з Пінчуком". У яких співака періодично звинувачують останніх років десять - але про природу яких ніхто й нічого до ладу сказати не може. Якщо врахувати той факт, що Пінчука й Сороса пов'язує як мінімум особисте знайомство - за всією цією історією явно проступає "пекельна змова".

 

До речі, підбір нових союзників Вакарчуком перед парламентськими виборами таїть у собі небезпеки не тільки з точки зору "тіні Сороса" за спиною співака. Декотрі з його союзників мають за спиною свою власну історію політичних конфліктів з помітними українськими політсилами. Для прикладу - той самий Сергій Гусовський не зовсім просто, легко й по-доброму розстався свого часу із "Самопоміччю", коли у вересні 2018 року фактично поховав фракцію цієї політсили в Київраді. Відповідно, залучення його до верхньої частини списку нової політсили автоматично означає погіршення стосунків як із "Самопоміччю", так, не виключено, і з "Громадянською позицією" Гриценка, яка піде на осінні вибори в альянсі із Садовим.

 

А загалом, переважна більшість вищеперелічених напрямків атаки на Вакарчука вже були озвучені й випробувані минулого року, коли в політикумі активно циркулювали чутки про ймовірну участь співака у президентських перегонах. І якщо Вакарчук прийняв рішення таки вийти на перегони парламентські - логічним буде припустити, що в нього розроблена і методика протидії на звинувачення у "обслуговуванні інтересів Сороса". Врешті, для частини електорату таке "клеймо" на комані Вакарчука може стати радше аналогом "знкау якості".