ЛГБТ замість гречки: До чого призведе хитрий маневр Тимошенко

"Є тільки дві статі – чоловіча та жіноча, все інше треба забути... Традиційні родинні цінності, крапка. І тільки буде перезавантаження влади, ми все це повідміняємо нафіг", - каже людина, схожа на незмінну лідерку "Батьківщини". Вона закликає партійців почати у цьому напрямку "окрему стратегічну роботу", яка складатиметься з трьох елементів: зустрічі з духовенством усіх конфесій; прохання про випуск і роздачу вірянам газети, де буде донесена висловлена вище позиція; виступи депутатів у кінці церковної служби перед прихожанами. Особливу ставку пропонується зробити на західні регіони.

Отже, з цього відео, яке активно коментують в російських пропагандистських медіа, і яке поки не прокоментували в "Батьківщині", напрошується висновок: партії готуються до виборів і хочуть застовпити електоральну нішу. Нічого в цьому поганого нема. Та чи дійсно в українському суспільстві гомофобія настільки сильна, що на ній можна в’їхати в наступний парламент? Спробуємо розібратися, на що розраховують захисники традиційних цінностей.

Утиски ЛГБТ. Які уроки Україна має винести з досвіду Польщі та Угорщини

Відверта гомофобія притаманна сьогодні лише автократіям. Зокрема, на цій темі грає путін. У листопаді минулого року він видав указ про основи державної політики зі зміцнення традиційних цінностей, до яких віднесено міцну родину. А 5 грудня 2022-го підписав закон про повну заборону ЛГБТ-пропаганди. Серед авторів цього документу спікер держдуми В’ячеслав Володін, який кілька років тому сам втрапив у гей-скандал. Слід нагадати, що тематика нетрадиційної сексуальної орієнтації у діяльності путіна посідає особливе місце. До неї він звертається доволі часто, коли критикує західні ліберальні цінності. Втім, конспірологи припускають, що завелика увага до гей-тематики може свідчити про приховану нетрадиційну орієнтацію самого хазяїна кремля.

В Європі до ЛГБТ-спільноти ставлення терпиме, проте не скрізь однакове. Найвищий рівень гомофобії у східноєвропейських країнах. До речі, Україна – серед лідерів. Згідно з "веселковим рейтингом", який щорічно оприлюднює міжнародна організація ILGA, яка бореться за дотримання прав сексменшин, наша держава серед 49 країн Європи на 39 позиції. Трохи вище – Словаччина, Угорщина, Північна Македонія, Чехія, Грузія, Латвія, Литва, нижче – Болгарія, Польща, Румунія. Традиційно список замикають білорусь, росія, Вірменія, Туреччина та Азербайджан. Проте в щорічному рейтингу на низьких позиціях ще й Італія, Ліхтенштейн, Сан-Марино та Монако. В усіх перелічених державах зберігаються сильні позиції релігійних конфесій, які загалом негативно ставляться до гомосексуалізму. Так що хитрий маневр жінки на відео цілком може спрацювати. Але слід розуміти, що наша ситуація кардинально відмінна від ситуації в країнах – членах ЄС та в тих, які і не прагнуть доєднатися до Євросоюзу.

Наведемо кілька прикладів. Почнемо з Угорщини, де партія "Фідес" прем’єра Віктора Орбана багато років перебуває при владі завдяки, зокрема, ефективним спекуляціям на темі відстоювання традиційних цінностей. У 2021 році в Угорщині ухвалили закон про заборону пропаганди ЛГБТ. Його вважають калькою з російського, ухваленого ще в 2013 році. В Брюсселі угорський закон засудили. Найсмішніше, що за 7 місяців до рішення парламенту Угорщини вибухнув гучний скандал за участю депутата Європарламенту від цієї держави, представника партії Орбана, відомого гомофоба Йожефа Саєра. Він брав участь у гей-оргії, влаштованій у Брюсселі під час коронавірусного локдауну. У Будапешті скандал намагалися звести до того, що в отарі завжди є паршиві вівці, але ця історія підтвердила дуже важливий момент: гратися в захист традиційних цінностей небезпечно, бо біда може підкрастися ззаду. Щоразу, коли Орбан вчергове нападає на лібералів, з ЄС йому не лише нагадують про гомофобний закон, а й про того Саєра.

А от у Польщі, де донедавна при владі були консерватори з партії "Право і справедливість", з гомофобією склалася ситуація, яка має стати уроком для України на шляху до членства в ЄС. Загалом польська влада намагалася протидіяти гомофобії, прикладом чого були догани, виписані у 2020 році міністру освіти Пшемиславу Чарнеку і депутату Сейму від "ПіС" Яцеку Жалєку. Обидва публічно сумнівалися в "нормальності" представників сексменшин. Того ж року президент Анджей Дуда під час виступу перед виборцями заявив, що ЛГБТ-ідеологія більш руйнівна за комунізм. Потім він, правда, пояснював, що його слова вирвали з контексту. Але попри спроби польської влади відбілитися від гомофобії, в ЄС за Польщею закріпилося тавро країни з низьким рівнем толерантності до людей із нетрадиційною орієнтацією. Результатом чого стали санкції у вигляді заборони Єврокомісією витрачати кошти ЄС у тих регіонах Польщі, які оголосили себе вільними від ЛГБТ. У 2019 році за підтримки "ПіС" у низці регіонів, переважно на південному сході, заявили про нетерпимість до ЛГБТ. Саме там на цьогорічних виборах до Сейму більшість отримали консерватори з "Права та справедливості", а також з проросійської партій "Конфедерація". То ж якщо в якихось регіонах України активно підтримають кампанію проти геїв, тоді в майбутньому там можуть навіть не сподіватися на кошти від ЄС.

Не геями єдиними. Як у світі живеться політикам-консерваторам

Політологи зазначають, що консервативна ідеологія найбільш гнучка, оскільки здатна пристосуватися до реалій, де є не тільки зміни, які роблять суспільство вільнішим і більш толерантним, але й значний прошарок виборців, котрі вважають себе моральними індивідами з правом указувати іншим на їхню аморальність. У нас такий прошарок досить значний. І це не тільки люди, які обов’язково ходять до церкви. Варто переглянути дописи у соцмережах – там моралістів хоч греблю гати. Але на одній тільки боротьбі з ЛГБТ у парламентський рай не заїдеш. Простіше кажучи, "гречку", тобто соціальний популізм, "содомітами" не заміниш. Крім того, якщо хочеш бути провідником традиційних цінностей, мусиш їм відповідати в повсякденному житті. Або, принаймні, на публіці.  

Однак історія свідчить, що технологія "подивіться на себе в дзеркало" спрацьовує не завжди. Все залежить від готовності суспільства толерувати відступи традиціоналістів від пропагованих ними ж цінностей. Візьмемо кілька прикладів з Європи. Нинішня прем’єрка Італії Джорджа Мелоні, відома противниця одностатевих шлюбів, вела на вибори ультраправу партію "Брати Італії". Противники закидали Мелоні, що вона, відстоюючи цінності католицької держави, стала мамою, не перебуваючи в офіційному шлюбі. Вона і зараз незаміжня. Однак це не спрацювало. Очевидно, італійці більш гнучко розуміють родинні цінності. Як і французи: скандально відома Марін Ле Пен була двічі в офіційному шлюбі, нині – у цивільному. А головний "захисник" традиційних цінностей з-за океану Дональд Трамп був у шлюбі тричі. Що не заважає виборцям бачити у ньому лідера боротьби з аморальними лібералами і ліваками.

Ще один приклад – партія "Альтернатива для Німеччини". Її спікери до гомофобних висловлювань не вдаються, там вистачає й ксенофобських. Цікаво подивитися, як особисте життя лідерів партії корелюється з сімейними цінностями. Отже, одна із засновниць "Альтернативи" Фрауке Петрі розлучена і живе у цивільному шлюбі. Була заміжня за лютеранським пастором, від якого народила 4 дітей. Інший співзасновник Александр Гауланд – лютеранин, має доньку. Яка, до речі, публічно відмежувалася від окремих заяв батька. Один із лідерів партії Берндт Лукке одружений, виховує п’ятьох дітей. А його коллега Аліс Вайдель – відкрита лесбійка. Такий от контраст у ставленні до традиційних цінностей.

Є ще кумедний приклад зі Словаччини– тамтешній підприємець і лідер консервативної партії "Ми – родина" Борис Коллар має 10 дітей від 8 жінок. На цьогорічних виборах його партія місць у парламенті не отримала, але у двох попередніх скликаннях Коллар мав свою фракцію. Й навіть головував у парламенті.

Отже, політики, які публічно підтримують традиційні цінності, можуть повністю їм не відповідати. Головне – підібрати інші меседжі, які поряд із традиціоналізмом лягатимуть на душу виборцеві. В європейських політиків – це євроскептицизм, антимігрантські заяви, часто, як у випадку з нідерландським переможцем недавніх виборів Гертом Вілдерсом, ісламофобія. Українські провідники традиціоналізму не можуть оперувати таким самим інструментарієм. По-перше, ми ще не в ЄС. По-друге, якщо у нас політики атакуватимуть Євросоюз з його цінностями, то ми ще довго нікуди і не вступимо.