Гримчак на волі: Чому "зелена" влада відпускає усіх "корупціонерів"

Ексзаступник міністра з питань окупованих територій Юрій Гримчак, затриманий 14 серпня 2019 року разом із братом дружини за підозрою у вимаганні 1,1 млн доларів хабаря, вийшов із СІЗО. До 14 лютого за рішенням Вищого антикорупційного суду він перебуватиме під цілодобовим домашнім арештом і носитиме електронний браслет.

За даними слідства, чиновник і його родич нібито пообіцяли якійсь фірмі допомогу в наданні дозволу на будівництво в Києві. Їх затримали під час отримання 480 тис. дол. Генпрокуратура інкримінувала Гримчаку шахрайство в особливо великих розмірах, та згодом підозру змінили на зловживання впливом. За словами тогочасного генпрокурора Юрія Луценка, звинувачені "вимагали гроші за вплив на рішення судів і чиновників Мінкультури для ухвалення замовних рішень".

Справа відразу стала гучною – ще б пак, затримано не голову сільради, а цілого заступника міністра. Нарешті, мовляв, антикорупційна вертикаль продемонструвала здатність ловити "велику рибу". Затримання Гримчака частиною спостерігачів було сприйняте як сигнал до початку обіцяної кандидатом у президенти Володимиром Зеленським "весни посадок" корупціонерів.

Та чекати на наступний крок довелося довго: лише 4 жовтня 2019 року слідчі Держбюро розслідувань повідомили екснардепу Сергію Пашинському про підозру в заподіянні громадянину тяжких тілесних ушкоджень. Його арештували. Сам Пашинський назвав події довкола себе помстою Андрія Портнова, заступника глави адміністрації президента Януковича, який за нової влади через соцмережі обіцяє притягнути чільників команди Петра Порошенка і самого п’ятого президента до кримінальної відповідальності. Зрештою, у грудні 2019-го Пашинському змінили запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Ще одним шансом антикорупційної системи показати свою ефективність стало затримання 17 жовтня 2019 року в аеропорту "Бориспіль" при спробі вилетіти з України Олега Гладковського, колишнього першого заступника секретаря Радбезу, більш відомого під попереднім прізвищем Свинарчук. Саме це ім’я під час виборів стало "символом корупції" тодішньої влади і було підняте на прапори борців з "режимом Порошенка", які регулярно мітингували на Банковій. Спеціалізована антикорупційна прокуратура звинуватила Гладковського у зловживанні владою, що спричинило тяжкі наслідки, і декларуванні недостовірної інформації. Водночас не були пред’явлені звинувачення, які раніше публічно лунали на адресу Гладковського, зокрема, в розслідуваннях журналістів Bihus.Info, де йшлося, що топчиновники оборонної сфери нібито отримували "відкати". Але й тут все обмежилося легким переляком затриманого. Вже 21 жовтня Гладковський вийшов із СІЗО під внесену його родичами заставу в 10,5 млн грн – значно меншою, ніж просили прокурори.

Та справжнім символом "весни посадок" точно мало стати кримінальне переслідування Петра Порошенка. Протягом осені-2019 у Держбюро розслідувань одна за одною з’явилися щонайменше 13 справ, де (поки що як свідок) фігурує колишній гарант. Голова партії "Слуга народу" Олександр Корнієнко навіть поспішив анонсувати зняття депутатської недоторканності з колишнього керівника держави. Але недоторканність зникла як явище із 1 січня 2020 року з внесенням змін до Конституції, а в статусі п’ятого президента нічого так і не змінилося.

31 січня він мав прибути на черговий допит до ДБР – на цей раз як свідка у "справі українських моряків". Адвокат Порошенка Ігор Головань каже, що ця справа стала першою з тих, які ініціював Портнов після повернення в Україну навесні 2019 року, і яка "практично ідентична справі ФСБ, за якою відбувалося незаконне судилище українських моряків". Та перед очима слідчих ДБР Порошенко не з’явився – його адвокат мотивував відсутність свого клієнта "важливою закордонною поїздкою".

 

Всі ці ситуації формують у суспільній свідомості образ нинішньої влади як слабкої і нездатної виконати свою обіцянку. Відсутність реальних вироків породжує сумніви в тому, чи були насправді підстави для гучних звинувачень, і чи не викликані вони винятково логікою виборів. Кампанія пройшла – забудьте. Про перспективу ж покарання нечистих на руку представників влади "нових облич", чимало з яких уже встигли "засвітитися" в різного штибу скандалах, годі й казати.

Зеленський зробив кілька важливих кроків, які мали допомогти йому взяти під свій контроль антикорупційну вертикаль. Але системну проблему неефективності правоохоронних органів не вирішено. Ухваливши відповідні закони, переформатували Нацагентство з питань запобігання корупції, куди тільки-но прийшли нові керівники. Дещо "підрихтували" ДБР, звільнили попереднє одіозне керівництво, в.о. директора призначено колишню депутатку від "Слуги народу" Ірину Венедіктову. Але поки це не змінило якість роботи Бюро. Більш того, призначення заступником Венедіктової адвоката Януковича Бабікова посилило підозру, що розслідування ДБР проти попередників – виключно політично мотивовані.

Поки не демонструє вагомих результатів і "100% свій прокурор" Руслан Рябошапка на чолі Офісу генпрокурора. Структура колишньої ГПУ почала начебто й реформуватися, але поки цей процес нагадує косметичний ремонт із заміною окремих деталей, що не впливає на загальний ККД.

Між іншим, саме Рябошапка вчора в інтерв’ю "Інтерфаксу-Україна" натякнув на недостатність зібраних співробітниками МВС доказів у справі про вбивство журналіста Павла Шеремета. Каже, мають бути зібрані додаткові докази провини підозрюваних, щоб справу можна було передати до суду. Ці слова можна трактувати і як прояв прихованого конфлікту інтересів між відомствами, який, можна припустити, почався далеко не сьогодні. Але ситуація кидає тінь, знову ж таки, на репутацію президента. А на Банковій ніяк все це не коментують і, схоже, не роблять висновків.

Бо як інакше можна сприйняти збереження на посаді директора Національного антикорупційного бюро Артема Ситника. Мало того, що про результати роботи НАБУ, які не соромно показати суспільству, не йдеться. Та ще й самого директора включено до реєстру корупціонерів. І – знов таки немає реакції Офісу президента.

Відсутність ефективної роботи антикорупціонерів не замінити нарадами з їхніми керівниками, які вже двічі провів Володимир Зеленський і де звучать правильні слова. Тільки біда – дуже вірні тези не отримують практичного втілення. Точно таку картину країна спостерігала і за часів Порошенка: впіймали підозрюваного в корупції, трохи потримали під вартою – і відпустили під заставу. А потім ЗМІ публікують фотодокази відпочинку "елітних" хабарників на дорогих курортах… Зараз у цій сфері нічого не змінилося. І це пряма загроза, яка може "з’їсти" рейтинг Зеленського.