Передвиборчі розклади: Хто з'їдає "Слугу народу" і що буде з проукраїнськими силами

Соціологічна група "Рейтинг" з 29 червня до 3 липня опитала 2500 респондентів, які представляють усі регіони України. Більше половини з них, 62%, висловили однозначну готовність прийти на дільниці і віддати голоси. За кого ж голосуватимуть серед партій? Лідером симпатій залишається "Слуга народу": політсилу, яку асоціюють з президентом Володимиром Зеленським, мають намір підтримати 42,3% тих, хто має намір голосувати і визначився з симпатіями.

Наразі долають 5-відсотковий прохідний бар’єр також "Опозиційна платформа – За життя" Віктора Медведчука – Юрія Бойка з результатом 13,4%, "Європейська Солідарність" Петра Порошенка (8,3%). Партія "Голос", лідером якої є Святослав Вакарчук, отримала 7,2% симпатій учасників опитування, стільки ж набрала "Батьківщина" Юлії Тимошенко.

Партію "Сила і честь" Ігоря Смешка виявили бажання підтримати 3,8% опитаних, "Опозиційний блок" Євгенія Мураєва та Олександра Вілкула – 3,1%, партію "Українська стратегія Гройсмана" – 2,8%. "Громадянську позицію" Анатолія Гриценка і Радикальну партію Олега Ляшка підтримали б по 2,4%, блок націоналістів під брендом партії "Свобода" – 2,3%. Рейтинг інших політичних сил не сягнув 2%.

Цікаво порівняти ці дані з результатами попереднього опитування того ж "Рейтингу", проведеного 20-24 червня. Тоді "Слугу народу" підтримали 45,3% тих, хто буде голосувати і вже знає, за кого. "Опоплатформа" взяла - 12,1%, "Голос" - 8,4%, "Європейська Солідарність" - 7,2%, "Батьківщина" - 7,0%. 

Схожі дані отримують інші соціологи. Згідно з проведеним 22-27 червня опитуванням Українського інституту соціальних досліджень ім. Яременка і центру "Соціальний моніторинг", за "Слугу народу" були готові голосувати 45,3% опитаних, за "Опозиційну платформу – За життя" - 12,1%, "Батьківщину" - 8,8%, "Європейську солідарність" - 8,4%, за "Голос" - 6,8%.

Найближче до потрапляння в парламент перебували "Громадянська позиція" із 4,5% і "Сила і честь", у якої 4,4%. Далі йшли Радикальна партія – 3%, "Свобода" – 1,7%, "Українська стратегія" – 1,2%, "Самопоміч" і "Опозиційний блок" - по 0,9%.

За зібраними 14-19 червня даними Центру "Социс" (його роботою опікується колишній політтехнолог президента Порошенка Ігор Гринів) і Комітету виборців України, лідером із 47,6% підтримки був "Слуга народу". Другою йшла "Опозиційна платформа" – 12,4%. Далі "Європейська Солідарність" – 8,8%, "Батьківщина" – 8,7% і "Голос" – 6,8%. "Сила і честь" мала за даними цих дослідників 4,1%.

Зазначимо, згідно з попереднім опитуванням "Социса" (29 травня – 6 червня), "Слугу народу" підтримували 51,3%, а партія "Сила і честь" долала прохідний бар’єр.

Про що свідчить динаміка даних соціологів? Насамперед впадає у вічі зниження показників партії "Слуга народу". Поки воно не критичне, тим більше що партія ще не починала активну фазу своєї виборчої кампанії (якщо "Слуга" взагалі вестиме кампанію, а не розраховуватиме виїхати на інерції президентських виборів). Але загалом ситуація показова і може мати продовження.

Рейтинг команди Зеленського активно "з’їдає" "Опозиційна платформа – За життя". Більшою мірою це стосується виборців, які живуть на Сході і частково Півдні нашої країни, у яких сильні проросійські настрої і бажання "припинити стріляти" за будь-яку ціну. Позиціонування Віктора Медведчука і Юрія Бойка як жорстких і послідовних прихильників відновлення стосунків з Росією принесло останньому непоганий результат у першому турі президентських виборів (11,67%, четверте місце). Тенденція збереглася і під час парламентської кампанії. Меседжі, які озвучують у Зеленського, недостатньо переконливі для сегменту, який чекає на повернення "Малоросії" до "старшого брата" і живуть надіями на підвищені пенсії і субсидії від держави.

Гостроти ситуації додає Кремль, демонструючи підтримку саме лідерів "Опоплатформи" як "своїх кандидатів", даючи їм змогу постати в очах українських виборців як успішні комунікатори з владою Росії. Після посиденьок Бойка-Медведчука під телекамерами з російським прем’єром Медвєдєвим і главою "Газпрому" Міллером під час президентських виборів на цей раз спраглому ласки від "старшого брата" українському виборцю кинули нову кістку: повернення додому чотирьох бранців Кремля начебто завдяки талантам Медведчука-переговорника.

Треба визнати, попри відверті ревнощі з боку команди Зеленського, на виборця Південного Сходу це діє. Синергія згаданих факторів веде до зростання рейтингу "Опоплатформи". І процес цей відбувається одночасно й обернено паралельно до зниження популярності "Слуги народу".

Десь на цьому ж полі існує ідеологічний двійник "Платформи" - "Опозиційний блок". Але він значно менш помітний. Може, тому, що розраховує прорватися в Раду завдяки дисциплінованим виборцям, які працюють на промислових підприємствах Маріуполя, Запоріжжя та інших міст, дотичними до яких є представлені в "Опоблоку" діячі.

Все як прогнозували експерти: на президентських виборах Зеленський зібрав "кожної тварі по парі", "відкусив" від усіх боків електорального пирога. За нього голосували дуже різні люди, яких об’єднало невдоволення станом справ у країні за часів Порошенка. І досить швидко вони починають розбрідатися по групах за уподобаннями.

У Зеленського фізично не можуть догодити всім, хоча, схоже, намагатимуться зберегти ідеологічну розмитість до самого дня голосування 21 липня. Але ситуація, коли глава його офісу Богдан і "старший партнер президента"-олігарх Коломойський відверто кажуть про неминучість повернення до "дружби з Росією", а номінальний лідер партії "Слуга народу" Разумков змушений це спростовувати, - просто заплутує виборця, і він розвертається до більш зрозумілих йому гравців.

Певне перетікання електорату "Слуги" має місце і до вакарчуківського "Голосу". Це ті люди, які хочуть "нових облич", але патріотичних і з більш зрозумілим, ніж у багатьох ЗЕкандидатів, минулим.

"Голос" працює і на полі "Європейської Солідарності" та інших націонал-демократів, збирає людей, які хочуть бачити в Раді патріотів – свіжих і незаплямованих. При цьому підтримати Вакарчука переважно готова ліберально налаштована публіка з цього середовища, тоді як симпатії націонал-консерваторів належать іншим лідерам, які позиціонують себе як здатні відстояти українські цінності в новому парламенті різними методами, а не лише заявами.

№1 тут – партія Порошенка. Вона намагається зберегти електоральне ядро, кристалізоване патріотичною риторикою свого лідера під час минулої президентської кампанії. І соціологія показує, що трохи переінакшені "Армія, Мова Віра" можуть спрацювати: принаймні рейтинги "ЄС" помітно не падають, хоч результат другого туру виборів президента команді Порошенка й не "світить".

Виборча кампанія "Батьківщини" до парламенту, на відміну від президентської, не вражає новими ідеями і технологічними знахідками. Вочевидь Юлія Тимошенко повернулася до свого класичного ядра виборів, які бачать її як "Велику Маму", а від держави чекають патерналізму. І зниження тарифів. Це ядро має свої межі, що й показують соціологічні опитування, в яких показник "Батьківщини" майже незмінний.

Отже, перехід голосів від ідеологічно невизначеного "Слуги народу" до проросійських сил і збирання проукраїнських лібералів під прапором "Голосу" наразі є головними тенденціями парламентських виборів-2019. І саме перший із цих електоральних рухів, якому мимоволі сприяє неперебірливість кадрової політики "Слуги", потенційно становить загрозу перспективам післявиборного розвитку України.