Кривий Ріг: Історія кількох зрад, або чому ми так живемо

Почати потрібно не від сьогодні, а з 2010 року, коли до влади прийшов Віктор Янукович. Тоді на місцевих виборах вп‘яте поспіль мав виграти мер міста Юрій Любоненко (керував Кривим Рогом з 1992 року). Але, несподівано для багатьох, він сказав, що стомився і йде з посади. Насправді, йому популярно пояснили, що місто треба віддати Юрію Вілкулу, який, як кажуть, багато років був в хороших стосунках з Любоненком. Просто такою була "вища воля".

Минуло 10 років і мером міста втретє мав стати Юрій Вілкул. І він мав виграти, як і в 2010 Любоненко. Але цього року "вища воля" була іншою. І мером міста став представник ОПЗЖ. Варто зазначити, що тут не було вини Вілкула – просто представник слуг був непопулярним.

І тут ми підходимо до найцікавішого. В силу нехитрої комбінації, секретарем ради (другою людиною в місті) стала людина Вілкула Олексій Котляр, який пройшов до ради від "слуг". Чи знав про це Зеленський? Навряд. Просто, як кажуть, права рука обох Вілкулів Євген Удод завжди дружив з кварталівцями і ахметівцями. І так в "слугах", начебто, з‘явився Котляр. А для результативних голосувань все одно були потрібні представники групи Вілкулів у раді. От так і з‘явився Котляр, який потім благополучно склав повноваження. Хоча прізвище того, хто запропонував Котляра, не має жодного значення.

А тепер починається найцікавіше. Є варіант – розпочати кримінальні переслідування. Але це навряд чи сильно допоможе: Вілкули прийняли рішення, що обидва йтимуть на вибори і потрібно садити обох. Або ж почати домовлятися з ними. Але це поки малореалістично. Вілкул, судячи з усього, прийняв рішення йти і перемагати.

На жаль, ключову роль в усіх наших політичних історіях відіграють зради. І кожен раз, коли хтось підкуповує зрадника, той хто платить за зраду, не розуміє, що так само потім зрадять і його. І не обов‘язково за гроші.