Українські "креоли": Якою мовою Зеленський об'єднуватиме країну

"Стосовно закону про мову, є законопроекти, внесені народними депутатами, вони пройдуть комітет. Якщо я не помиляюся, як мінімум один із них пройшов комітет, я думаю, що вони потраплять до зали, а далі буде приймати рішення Верховна Рада", - зазначив Разумков в ефірі каналу "112", який включають у пул "каналів Медведчука". Говорячи про себе, голова Ради заявив: виступає або російською, або українською мовами. Коли він не обіймав посаду спікера, він спілкувався російською – це була його принципова позиція, щоб довести, що російську мову в Україні ніхто не утискає, а при виконанні обов'язків голови ВР він говорить українською. Та якщо під час ефірів спікеру ставлять питання російською, він намагається відповідати цією мовою.

На сайті Ради зареєстровано кілька законопроектів або про скасування, або про зміни до закону про мову. Серед них – законопроект "слуги" Максима Бужанського (№2362), яким пропонується продовження терміну права здобуття освіти мовою національної меншини, яка не відноситься до країн Європейського Союзу до 1 вересня 2023 р. (простіше кажучи – російською), виключення норми, яка надає привілейований стан мовам національних меншин, що відносяться до країн Європейського союзу. Мовне питання дуже турбує цього діяча, якого відносять до групи впливу Ігоря Коломойського, адже це не єдиний його законопроект на цю тему. 12 грудня минулого року він ініціював законопроект про першочергові заходи щодо врегулювання мовного питання в Україні (№2577), він знятий з розгляду, а 18 лютого - про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо мови роботи) (№3084). Цей документ ще блукає комітетами Ради.

Що ж до законопроекту, яким пропонується продовжити термін освіти мовою нацменшин, то є висновок на нього бюджетного комітету (має вплив на показники бюджетів, може призвести до збільшення видатків державного та місцевих бюджетів) та комітету з питань освіти, науки та інновацій - рекомендований для внесення на розгляд ВР у першому читанні (рішення від 21 лютого). Профільний комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики, очолюваний "слугою" Олександром Ткаченком, з висновком ще не визначився. Експерти вважають, що комітет цей законопроект не схвалить. І не тому, що під орудою Ткаченка зібралися борці за державну мову. Справа в іншому: голова комітету 23 лютого сам анонсував перегляд мовного закону. За його словами, на базі комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики розпочали підготовку до національного круглого столу щодо мовного питання. Таким чином законодавці хочуть знайти компромісний підхід, який би об’єднував країну.

Якщо простіше – хочуть прикрити переписування цього закону фіговим листком "національного круглого столу". І заодно очолити цей процес, що може принести рейтингові очки під час місцевих виборів у цілій низці регіонів, адже кінцевим результатом усіх цих обговорень, як не складно здогадатися, стане переписування закону про мову з урахуванням "побажань виборців". Простіше кажучи, "зелені" хочуть не точкових змін у питанні мови, як от у Бужанського, а глобальних.

Навіщо "слуги" вирішили повернутися до цього питання? По-перше, Володимир Зеленський обіцяв переглянути закон, прийнятий попередниками, але досі стримувався це зробити. По-друге, питання мови в Україні дуже зручне під час виборів. Цього разу його обігруватимуть не як розкольницьке, а як об’єднавче. Про що каже Ткаченко. А, по-третє, ревізія саме цього документу лягає в парадигму ідеології нинішньої влади та є складовою світогляду значної частини її виборців. Цей момент пояснимо детальніше.

Чому рейтинг Зеленського має дивну стійкість

Існує так звана "креольська концепція", згідно з якою біле населення колонізованої Америки в кінці 18 – на початку 19 століть стало основою "креольського націоналізму", що призвів до появи нових держав, незалежних від метрополії. Проте у Північній і Південній Америці цей процес з низки причин пішов різними шляхами – на півночі виникла потужна капіталістична держава США, а на південних, іспаномовних територіях, креольська знать не спромоглася створити щось подібне.

А тепер повернемося до України, де є власні креоли, причому досить чисельні та амбітні.

На думку дослідників цієї тематики, йдеться не стільки про російськомовне населення країни, і не про східні та південні регіони, де таке населення переважає, а про громадян України, які відчувають себе частиною держави, але не частиною української культури. Ця культура їм незрозуміла і часто навіть ворожа, оскільки вони виховувалися на зразках російської культури. "Креоли" в нашому випадку - і не росіяни, і не українці, вони можуть бути патріотами України, але не тієї, яку собі мислить націонал-патріот, а країни, де "какая разница".

І якщо раніше головна політична боротьба у нас відбувалася між таборами нацдемів, націоналістів та "совками" й проросійськими силами, то на минулорічних виборах на сцену потужно виступили українські "креоли". Вони обрали того президента і ту партію, які найкраще відповідають їхньому світогляду. Досі ці громадяни могли голосувати за Партію регіонів, "Опоблок", "ОПЗЖ", проте анексія Криму і війна на Донбасі внесли суттєву корекцію в їх світогляд – вони образилися на росіян, яких вважали братами, культурно і ментально близькими. Звідси й результат політсил, які відверто грали на проросійському полі – їх електорат "з’їли" "слуги". Які для "креолів", а такого елементу у нас у процентному відношенні більше, аніж націонал-патріотів і "совків", стали своїми.

І саме до них, схоже, звертався президент Зеленський у своєму новорічному привітанні. Саме завдяки їм так високо тримається рейтинг Зеленського. І саме на них розраховані розмови про компроміси для досягнення миру (бо вони вже втомилися ображатися на "старшого брата"), наміри щось переписати в законі про мову, плани подати воду в Крим, адже "там живуть українці", тощо. А приналежність політиків до "креольського" середовища чітко визначається їхньою підтримкою вище названих тем.

Отримавши всю повноту влади, "креоли" при владі творять свою історію, в якій націонал-патріоти і "совки" виштовхуються на політичний маргінес. Ну або на межові точки – відповідно Галичина vs Донбас. Хоча і там, і там "креолів" вистачає. Якою буде Україна після панування цієї частини нашого суспільства? У кращому випадку, вона буде світоглядно країною "Сватів". А в гіршому… Росії навіть не доведеться сильно натужитися, щоб повернути Україну у своє геополітичне коло. 

Що за цих історичних обставин робити націонал-патріотичним силам? Є три варіанти: традиційно співати сумних пісень про нещасну долю України; шукати, як герой Жуля Верна капітан Грант, землю, аби заснувати там Нову Шотландію замість втраченої Батьківщини; або боротися за кожне слово, за кожну кому, які "слуги" хочуть переписати.