Наступник чи наступниця: Хто очолить партію "Слуга народу" замість Корнієнка

Хімік, продюсер і партійний бос: як Корнієнко став головним "слугою" і в які скандали вляпався

37-річний Олександр Корнієнко став номінальним головним "слугою" (ніхто навіть не сумнівається, що реальним партійним лідером був і залишиться президент Володимир Зеленський) у листопаді 2019 року. Тепер, рівно за два роки, він полишає важливий пост у ієрархії зе-команди під приводом необхідності з головою поринути у реформу парламенту. Кількома тижнями раніше монобільшість обрала Корнієнка першим заступником голови Верховної Ради замість Руслана Стефанчука, який, своєю чергою, сів у крісло спікера Ради, звідки "слуги" викинули Дмитра Разумкова.

На орбітах нинішньої владної команди бізнес-тренер і політтехнолог Олександр Корнієнко з’явився 2018 року, перед президентською виборчою кампанією - координував волонтерський проєкт спостерігачів від Зеленського і рганізовував роботу з наповнення виборчих комісій. 2019-го Корнієнко очолив виборчий штаб партії "Слуга народу" на парламентських виборах. За результатами народного волевиявлення випускник Київського політеху, хімік за освітою, колишній менеджер гурту "Крихітка" (раніше - "Крихітка Цахес"), музикант і продюсер гурту "2Саша" потрапив до Верховної Ради як №7 партійного списку "слуг". До речі, другий учасник згаданого гурту Олександр Санченко теж був включений до виборчих списків "слуг" і став народним депутатом, але трохи пізніше.

Як голова партії Корнієнко примудрився вляпатися в скандал, що увійшов в український мемарій як "корабельна сосна" - пліткував з головою фракції Арахамією про народну депутатку і назвав її так (і не тільки так), не знаючи, що мікрофон на столі працює і все записує. Відео виклали в мережу, скандал піднявся величезний, глава партії виклав у Фейсбук відео з вибаченнями, де сказав, що мав на увазі не Аллахвердієву, а кандидатку в мери Домбровську. Обидві колежанкі ці сумнівні компліменти і вибачення проковтнули з гідністю.

Наступний скандал був менш гучний, але насправді більш серйозний за необережні висловлювання - у вересні 2020 року, перед місцевими виборами, Корнієнка звинуватили у продажу місць у партійних списках "слуг". Голова партії "слуг" підозри спростовував, мовляв, такі розмови точаться ще з парламентської кампанії-2019, і назвав ім’я свого недоброзичливця – покійного нині нардепа Антона Полякова, виключеного з фракції "слуг" 2019 року за відмінну від партійної позицію з низки питань. "Він мене в цьому звинувачував, ми ходили в НАБУ і так далі. Чим це закінчилося? Нічим. Тому, будь ласка, всі факти в ДБР, у НАБУ, нехай вони розбираються", — казав рік тому Корнієнко. Тоді ж інший парламентський "слуга", Микола Галушко, заявив, що виходить із партії "Слуга народу" (але не із фракції), бо "кулуарно-політична гра керівництва партії "Слуга народу" ледь не знищила … Броварський район", а "на місцевих виборах, всі місця в списках партії "Слуга народу" були продані", — підкреслив він, зазначивши, що "всі заклики про боротьбу з корупцією — просто слова".

І якщо перший скандал закінчився вибаченнями, то другий просто заглух. 

Яку партію вдалося побудувати Корнієнку

Щодна з цих некрасивих історій не зашкодила позиціям Олександра Корнієнка у системі влади, яку вибудував Володимир Зеленський: він продовжує рухатися догори кадровим ліфтом. Не стали перешкодою і звинувачення в надто скромних успіхах уже майже колишнього партійного голови в розбудові структур "Слуги" в регіонах.

Як показали місцеві вибори і подальші події, за понад два роки "СН" так і залишилася "партією центральної влади" і "персональною партією Зеленського": регіональні осередки "слуг", здатні приваблювати знакових на місцях постатей і забезпечувати популярність і результат на виборах, існують у вкрай обмеженій кількості регіонів. Хоч формально партія і покрила осередками всю країну, про її присутність на цьому рівні люди знають недостатньо.

За прикладами далеко ходити не треба. Досить згадати останні довибори до парламенту, що відбулися 31 жовтня. По кожному з двох округів партія "Слуга народу" не запропонувала прохідного кандидата і була змушена йти або на розмін місця в Раді за посаду голови ОДА для свого основного конкурента (Херсон) або підтримати популярну на окрузі і далеку від партії персону (Черкащина, де на виборах під прапором "слуг" переміг мер Золотоноші Віталій Войцехівський).

Або проблеми "слуг" на Закарпатті, де частина власної партійної фракції і моноліт усіх інших політико-бізнесових об’єднань злилися в єдине ціле і вперше в історії цього регіону фактично заявили про відкриту фронду щодо Києва, відправивши у відставку призначеного зі столиці керувати облрадою генерала СБУ Петрова. Це зайвий раз демонструє як вміння "слуг" працювати з регіональними групами впливу, так і персональні таланти голови обласної Закарпатської парторганізації народного депутата Миколи Тищенка.

У цих провалах не може не бути частки провини партійного лідера, хай він і є суто технічною постаттю. Хоча прямо і публічно Олександра Корнієнка винним не роблять, та можливо, він відчув слушний момент, коли можна "втомитися" від партійної рутини, і знайшов привід перестрибнути на суто політичний рівень.

Так чи інакше, новина про майбутню відставку Корнієнка, бажання якого однопартійці мають схвалити на з’їзді до кінця листопада, стала несподіванкою для багатьох колег новоспеченого віцеспікера по монобільшості. Вже почалися розмови про вірогідних наступників на посту голови партії влади.

Хто тепер керуватиме "слугами"? Cherchez la femme!

Доволі реалістично в цьому контексті звучить ім’я народної депутатки Олени Шуляк, №13 партійного списку "слуг", якій раніше пророчили посаду міністра розвитку громад і територій України. Тоді замість неї посаду отримав Денис Шмигаль, а про Шуляк в ЗМІ ходили чутки, які пов'язували її із бізнесом, що має російське коріння. 

Тепер всерйоз говорять про її шанси посісти нинішнє крісло Корнієнка. ЗМІ, з посиланням на джерела в керівництві "слуг" називають мотиви обрання лідеркою партії Олени Шуляк: "Активна, досвідчена менеджерка, може керувати та медійно відпрацьовувати. І немає "шлейфа", який у Корнієнка накопичився за три роки". Шуляк працювала у західних бізнесових структурах, була дотична до організацій, які подекуди називають "грантоїдськими": входила до правління громадської організації "Офіс ефективного регулювання" (BRDO/World Bank Group, створеного з ініціативи Мінекономрозвитку, Світового банку та уряду Канади - до речі, цю організацію очолював Олексій Гончарук і працював Денис Малюська), де керувала сектором "Будівництво", координувала ініціативу "Кадровий резерв", була членкинею правління руху "Люди важливі". 

Кажуть, пані Шуляк останнім часом знайшла спільну мову з Андрієм Єрмаком. А ще, подейкують, їй, як потенційній очільниці президентської партії, запропонують на з"ізді ініціювати позбавлення депутатського мандату Дмитра Разумкова.  Втім, може й брешуть. Адже зовсім недавно вона мала необережність висловити думку, яка, напевне, дисонує з "генеральною лінією партії". "Думаю, що ми такі варіанти (позбавлення мандата — ред.) шукати не будемо … тому що Дмитро Олександрович може себе спробувати в роботі звичайного народного депутата чи, можливо, народного депутата, який створить свою групу", — сказала Шуляк на "Громадському".

Називають й інші кандидатури на голову партії "СН": зокрема, народних депутаток від "слуг" Юлії Гришиної чи Лесі Забуранної. Та все ж варто прислухатися до слів "слуги" Олексія Устенка, який на запитання про можливого наступника Корнієнка заявив, що точних кандидатур наразі немає, це поки "вилами по воді" і "питання ще вирішується". У таких питаннях – подейкують, чутливих персонально для президента – двозначностей бути не може. Партією повинна керувати 100% своя фігура – якою, до речі, був і залишається для Банкової Корнієнко, чим і пояснюється його довгожительство у кріслі попри сумнівні успіхи. Хтозна, чи не покладуть Володимиру Олександровичу на стіл роздруківку інтерв’ю пані Шуляк…

Адже постать партійного лідера, хай це не перша, і навіть далеко не друга особа у владній схемі Зеленського, все ж доволі важлива, особливо в період, коли рейтинги "слуг" відчутно падають. До Разумкова з його "Розумною політикою" додалися непрості стосунки з групою мільярдерів, які тепер підпадають під дію антиолігархічного закону. В таких обставинах владі вкрай бажано посадити в крісло партійного голови людину, що не мала б власних політичних амбіцій, але при цьому змогла втримати партію. І головне – здатну бути результативним організатором розбудови партійних осередків "слуг" в регіонах. Повести партію на наступні вибори.

Поки не знайдуть підтвердження версії про намір команди Зеленського потихеньку "скинути зелену шкуру" - відмовитися від "слуг" і творити новий проєкт, - доти, поза сумнівом, "нового Корнієнка" точно підбиратимуть в Офісі президента. Це може бути хтось із народних депутатів, чиї прізвища звучать у цьому контексті, або якийсь із керівників регіональних осередків (згадана Забуранна, до речі, керує Київською міською організацією "Слуги"). А то й кинуть на партійну амбразуру вірного Арахамію, якщо, звісно, він  вивезе роботу на два фронти. Ну, не Миколу ж Тищенка таким чином із Закарпаття рятувати.

Загалом же, гостро відчувається брак відданих і водночас талановитих кадрів в партії. Зате вони всі - нові обличчя.