Закон проти Коломойського: Як Шмигаль з Радою позбавлятимуть олігарха шансів на "Приватбанк"

В Раду урядом подано законопроект №3260, який може поставити хрест на прагненнях Ігоря Коломойського отримати банк або значну компенсацію за його націоналізацію

Закон проти Коломойського: Як Шмигаль з…

Стрімкість подачі урядом "антиколомойського" законопроекту свідчить, що влада налаштована виконувати вимоги МВФ і не втрачає надії отримати кілька мільярдів допомоги на подолання коронавірусу та економічних проблем, констатує Depo.ua.

Тим часом цим проектом може бути вкрай невдоволений олігарх Ігор Коломойський, позиції якого у судах з державою за Приватбанк будуть сильно послаблені. Чи зможе колишній власник банку заблокувати голосування та що, власне, він втратить у разу його ухвалення?

Як розведуть Приватбанк та Коломойського

В урядовому проекті міститься велика кількість норм, які надто сильно схиляють баланс у спорах між державними установами та приватними власниками банків у бік державних інтересів. Банкірів, що намагатимуться судитись з державою, ставлять у досить безправне становище: їм обмежують і терміни, протягом яких вони зможуть оскаржувати дії владних структур, і підстави для звернення з позовами. А головно - сильно обрізають способи захисту прав банкірів, позбавляючи їх, наприклад, права вимагати повернення собі банківської установи.

Так, в законопроекті передбачено, що єдиним способом захисту прав осіб, які є (були) учасниками банку, та права і інтереси яких були порушені рішенням органу влади (КМУ, НБУ, Мінфіну та інших) є відшкодування завданої шкоди у грошовій формі. Тобто максимум на шо можна сподіватись - це грошова компенсація.

Також власників банків позбавляють можливості заблокувати рішення влади на період судового процесу. Так, як це часто відбувається тепер: разом з позовом подаються клопотання про забезпечення позову шляхом, скажімо, арешту коштів та рахунків, заборони вчиняти якісь дії і так далі. Тепер позивачам не дадуть можливості бодай на секунду зупиняти хозяйнування держави у, скажімо, щойно відібраній у власника банківській установі. 

Ці та інші норми дають можливість припинити всі зазіхання Коломойського на колись належний йому Приватбанк і навіть організувати своєрідну "травлю" через застосування конкретних санкцій до нерадивого власника.

 

Сам Коломойський очевидно проти цього закону і зробить все можливе, аби його не було прийнято. І аргументи, що, мовляв, країна через це не отримає гроші від МВФ викликають у олігарха лише єхидну усмішку. Оскільки, по-перше, йому нічого з того траншу не перепаде, а по-друге - він вже давно і наполегливо домагається виконання президентом своєї серіальної обіцянки "послати нах..р МВФ. Тож буде лише радий такому розвитку подій. Але отримання грошової компенсації - це один з моментів, який неодноразово озвучував олігарх. Тобто, Коломойський якраз говорив, що сам банк йому може і не бути потрібний - лише віддайте кілька мільярдів за нього. Втім, термін позовної давності вже схоже минув і взагалі на практиці ця норма не залишає йому шансів.


Стрімка реєстрація цього проекту і таке ж швидке виконання процедур проходження свідчить про серйозну налаштованість уряду та ОП на протягування закону на найближчому позачерговому засіданні. 

Натомість Коломойський та його медіагвардія б'є по можливості голосування віддалено, що в умовах епідемії стає фактично єдиним способом бодай якось провадити законодавчу діяльність. Хоча і є антиконституційним. Позицію з цього приводу озвучив один з глашатаїв Олександр Дубінський. Він назвав депутатів боягузами, які намагаються уникнути участі у очному засідані. Дубінський закидає їм аргумент, що за таким сценарієм і військові мають воювати з ворогом по Скайпу.

До цих агітаційних заходів Коломойський також, думаємо, додасть і саботаж цього проекту з боку депутатів, на яких зможе вчинити вплив всіма доступними йому засобами. 

На коліна перед МВФ

Якщо ж відсторонитись від кейсу Приватбанку та Коломойського і подивитись на проект під іншим кутом, то виникне враження, що він - не тільки і не стільки "антиколомойського", як загалом антибанківського.

В цьому контексті симтоматичним є введення у законодавче поле такого поняття, як "професійне судження". Його у проекті називають "вмотивованим та обґрунтований висновок та/або оцінка Національного банку України щодо фактів, подій, обставин, осіб, що ґрунтується на знаннях і досвіді Національного банку України, а також на комплексному та всебічному аналізі інформації та документів, поданих до Національного банку України в межах передбачених законодавством процедур та отриманих Національним банком України, у тому числі в результаті здійснення ним банківського регулювання та нагляду, а також інформації з відкритих джерел".

Простими словами це - суб'єктивне уявлення групи державних чиновників про той чи інший банк, процес чи особу. І очевидно, що кожен має право на таку суб'єктивну думку. Але проблема в тому, що законопроектом 3260 цю думку зводять у ранг законодавчої норми і дозволяють використовувати як підставу для, скажімо, віднесення банку до категорії проблемних з усіма подальшими наслідками у вигляді позбавлення банківської ліцензії і, в кінці кінців, його ліквідації.

Тобто за необхідності щодо будь-якої банківської установи можна оформити таке "судження", для якого не потрібно ніяких фактичних обгрунтувань, і на його підставі почати "кошмарити" банкірів з усіма відповідними наслідками.

Спадає на те, що МВФ у своїх вимогах зовсім "вийшов з берегів". Адже закручування гайок і посилення вимог щодо виконання умов банківської діяльності, а також розширення повноважень органів, які регулюють фінансову діяльність, виглядає як повне розв'язання рук державі. У підсумку - банківська система потрапить під тотальний контроль та управління з очевидним подальшим прорідженням ринку.

В той же час сторонній спостерігач може угледіти у запропонованих нововведеннях такий собі бумеранг, який повертається банкірам за їхнє домінування над вкладниками та позичальниками банків. Як раніше банки у спорах з громадянами мали прерогативи та переваги у вигляді можливості маніпулювати законодавством, тотальної лояльності судової системи та потужної юридичної кавалерії. Так тепер банкіри опиняються у ролі безправних "терпіл", яких обберуть на догоду державним інтересам.

Іншим питанням є те, навіщо все це потрібно МВФ і чому фонд так наполегливо просуває ідею делібералізації банківського сектору і встановлення тотального контролю? Сподіваємося Володимир Зеленський під час недільної розмови з директором-розпорядником Міжнародного валютного фонду Крісталіною Георгієвою поставив їй це питання. І отримав на нього відповідь, що задовольнила нашого президента та ввірений йому український народ.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"