Коломойський vs Ахметов: Чим завершиться інформатака на Зеленського

Диспозиція сил в країні

1. Заяву Авакова про створення політичної сили, де будуть Разумков, Гройсман, Ляшко і навіть Тимошенко треба сприймати не як оголошення про створення нового політпроекту, а як про заклики до створення жорсткої опозиції до Зеленського. Поки головні гравці доволі обережні у своїх висловлюваннях і не лізуть з відкритим забралом у бій. Хай там що, але центром цієї опозиції є не Разумков, і не Аваков. Основою є Рінат Ахметов, який вперше з 2005 року перейшов в пряму атаку на чинного президента. Водночас на Банковій бояться воювати з Ахметовим і поки продовжують свою стару лінію: у всьому винен Порошенко.

2. Важливо виділити дві лінії атак (часто не скоординованих) на Зеленського: це атака на Єрмака, як на людину, яка підміняє собою президента. І атака на необов’язковість рішень РНБО. Після недоарештованих літаків, наскільки я знаю, зараз вийде розслідування про те, як Медведчук зберіг і перейменував мережу заправок.

3. На сьогодні більшість тих, кого можна вважати економічною елітою, застигли в очікуванні (куди хитнуться шальки терезів), але більшість починає задумуватися над другим терміном Зеленського і розуміє: в перший рік другого терміну (в разі переобрання) він матиме необмежену владу.

4. По суті, зараз є одна людина, яка може бути зацікавлена у відносно сильному Зеленському – це Коломойський. Для нього Зеленський є певною гарантією його майбутнього. Хоча дуже сильний Зеленський йому точно не потрібен.

Диспозиція на Банковій

1. Результати всіх останніх довиборів занурюють жителів Банкової в теплу ванну і там вважають, що вони знають, як вигравати вибори.

2. Наразі Банкова шукає заміну серіалу РНБО на щось подібне. Наголошую, йдеться не про прориви, зміни чи щось подібне: йдеться про мільярд дерев-2.

3. Зміна уряду відкладена на той момент, коли економічна ситуація погіршиться настільки, що потрібно буде когось зливати в унітаз. На випередження гри нема і не передбачається.

4. Про кадрові зміни в Офісі президента взагалі поки не йдеться. Поки це питання є табуйованим.

5. Бюджет-2022 не розглядається як ключовий для 2023-24 рр., коли під вибори можна щось зробити. Єдиний розрахунок на "Велике будівництво".

Сценарії Офісу президента

1. На Банковій нічого не будуть робити та шукатимуть заміну серіалу РНБО. І тут ситуація, як із можливістю зустріти на Хрещатику дракона: 50 на 50. Буде знайдений новий вдалий серіал, ситуація виправиться. Не знайдуть – рейтинг розвалиться. Поки єдина думка, яка подобається всім: почати зміни до Конституції, хоча відповіді на питання, якою буде система управління країною, просто не існує.

2. На Банковій почнуть переговори з Ахметовим за посередництвом Коломойського і домовляться про сяке-таке перемир‘я. Поки голоси Ахметова в парламенті не критичні, але й до прямих конфліктів в ОП поки не готові. Існує вірогідність, що Коломойський може стати посередником. Проте, ця історія передбачатиме значну втрату суб’єктності президента.

3. Розпочнуться "бойові" дії Офісу проти Ахметова. Поки в Офісі зважують всі плюси та мінуси. Річ у тім, що розпочати війну можна, але з неї переможцем вийде хтось один. Але не розпочати цю війну для Зеленського означатиме програти майже все.

Зовнішні фактори

Наразі є дві ключові загрози: можливе зближення з РФ через енергетичну кризу і повне нерозуміння колективним Заходом внутрішньоукраїнських процесів (простіше кажучи G7 продовжує вибудовувати політику тиску через антикорупційні органи (рівень недовіри близько 67-68%) і через лояльне, але глибоко скомпрометоване експертне середовище. І, судячи з усього, в Глазго, на полях кліматичного саміту, Зеленському пояснювали саме безальтернативність цього сценарію. Але поки ми не чуємо ні з МЗС, ні з Офісу про активізацію переговорів про ті домовленості, про які нам говорили в Вашингтоні 1 вересня.

Зупинимося на першій загрозі більш докладно.

1. Путін чітко демонструє, що з Зеленським він матиме справу лише в разі повної капітуляції.

2. В нашому інформпросторі зараз буде запущений великий наратив про те, як наживаються на швейцарських газових прокладках, і як потрібно повернутися до прямого газового контракту з "Газпромом", зважаючи на відключення електроенергії та провальну політику Порошенка і його правонаступника Зеленського (народу все одно звідки йде газ, аби було тепло).

3. Путін грає у 2023-24 роки й він гратиме на розколи в українському політикумі та ставитиме на хаос з усіма відповідними наслідками (ситуація з антивакцинаторами – один з елементів).

4. Ключове завдання Путіна полягає в тому, щоб будь-хто, хто переміг на виборах, прийшов до нього з проханням допомогти. І нинішнє політичне загострення грає йому на руку: всі думають про політичні війни, замість того, щоб думати: як ми будемо жити з 31.12.24, коли в нашій трубі не буде жодного кубометру російського газу.

Виходячи зі сценаріїв Банкової та головних акторів, питання стратегії РФ і зовнішніх загроз взагалі розташовані на периферії. Ми входимо в період глобальної малоконтрольованої турбулентності з настільки великою кількістю невідомих, що прогнозувати щось неймовірно складно.

Вихід з апатії

Правда, є ще один момент: суспільство потроху починає виходити з апатії, яка була домінантною у 2020-21 рр. Апатія завжди завершується або ще більшою апатією або агресією. Зараз агресія каналізується у війни вакцинаторів проти антивакцинаторів. Але вже зараз ми можемо говорити, що ці війни починають переходити в політичні дискусії. Судячи з усього, газово-енергетична тема також скоро може стати таким же джерелом виходу агресивної енергії.

Головні гравці вважають, що через телевізор зможуть каналізувати цю агресію в електоральне русло і просунути своїх кандидатів. Зараз багато хто вважає, що той, хто очолить війну проти Зеленського, стане наступним президентом.

Водночас через соцмережі буде нав'язуватися ще один дискурс "ставленик одного олігарха змінює ставленика іншого олігарха". І можна не сумніватися, що паралельно розпочнеться війна за звання єдиного неолігархічного кандидата.

Але все це не матиме жодного значення, якщо в цій війні й перший, і другий, і третій єдиним виходом з ситуації вважатиме прийти на поклін до Путіна.