Коли Кремль повісить теракт у Пітері на Яроша та Яценюка

Сьогодні у метро Санкт-Петербургу стався теракт. Остаточна кількість загиблих і поранених поки не відома. Так само, поки що ніхто не взяв на себе відповідальність за вибухи. І ні на кого їх ще не повісили. Проте в соцмережах вже обговорюють кілька версій трагедії.

Перша – помста "ісламістів" за участь Росії у сирійській війні на боці режиму Асада. Цю версію росіяни легко проковтнуть, адже їх цілеспрямовано переконують у тому, що путінські "соколи" воюють проти "ІДІЛ", а не проти антиасадівської опозиції. І що бомби в Алеппо вони скидали на "ісламістів", а не на мирних жителів. Проте у версії про "бойовиків-іділівців" є кілька слабких місць. Приміром, у пересічних росіян може виникнути питання: навіщо нам та Сирія, якщо через участь у війні страждають звичайні громадяни за тисячі кілометрів від Алеппо й Дамаска.

Подібне питання від громадян є небезпечним для Кремля, адже ставить під сумнів міф про бравих "асвабадітєлєй". Виявляється, за смерті людей в далекій країні доводиться платити росіянам. Того й дивися, народ почне ремствувати й вимагати вивести війська з Сирії. А це набагато гірше, аніж мітинги лібералів проти корупції.

Друга версія, і її обговорюють найбільше, - провину повісять на російську опозицію. Не обов'язково безпосередньо на Навального і компанію. Але їх звинуватять у провокуванні дестабілізації в Росії, якою скористалися терористи. За дивним (!) збігом обставин, вибухи у метро співпали з перебуванням у Петербургу Володимира Путіна. Що пропагандистами вже витлумачено, як своєрідну "чорну мітку" російському президентові. За цією логікою, відповідь влади на теракт має бути жорсткою, і населення підтримає будь-які дії, будь-які посадки і заборони масових акцій. Інакше кажучи, опозиціонерам можна забути про мітинги, якщо вони не хочуть, щоб їх прирівняли не лише до "нацзрадників", але й до посібників тероризму.

Така тактика не нова, але завжди – дієва. Приміром, шість років тому, 11 квітня 2011 року, стався теракт на станції "Жовтнева" мінського метрополітену. Тоді загинули 15 людей, більше двохсот постраждали. Для Білорусі, влада якої не втручається у жодні міжнародні конфлікти, ця терористична атака стала більш ніж шоком. Серед інших, висувалася й версія зачистки країни від опозиції.

Підривників знайшли, ними виявилися двоє громадян Білорусі Дмитро Коновалов і Владислав Ковальов, яких засудили до смертної кари і стратили. Під час слідства якихось політичних чи ідейних мотивів у їхніх діях не виявили. Згодом версія про "руку Лукашенка" забулася як непідтверджена, проте опозиція після трагедії в метро суттєво стишила свою критику режиму. Скоріш за все, просто злякалася. А російська опозиція значно лякливіша за білоруську.

Третя версія – "візитка Яроша", "помста чеченського бойовика Яценюка" чи "спецоперація Зоряна і Шкіряка". Тобто, український слід. Поки її вголос ніхто не озвучує, але соцмережам вона блукає. Приміром, дехто проводить паралелі: у центрі Києва учасник "добробатів" Павло Паршов розстріляв екс-депутата Думи Дениса Вороненкова, мовляв, чому б ще комусь з "карателів-бєндеровців" не влаштувати криваву баню в пітерському метро. Те, що той таки Паршов у "добробатах" був, радше, російським агентом, аніж бойовою одиницею, до уваги не береться.

Нагадаємо, у лютому Путін звинуватив Київ в організації диверсійно-терористичної діяльності в Росії. "Сьогоднішня влада в Україні явно не готова до мирного вирішення цієї складної проблеми (конфлікту на сході) і робить ставку на силове вирішення. Більше того, відкрито говорить і про організацію диверсійно-терористичної, підривної роботи, в тому числі і в Росії. Нас це не може не турбувати", – заявив Путін на засіданні колегії ФСБ. Його слова у нас назвали маячнею. Але, не виключено, що на Луб'янці їх витлумачили, як дороговказ. То ж потрібно бути готовими до того, що міф про "укрів-терористів" розкручуватиметься російськими ЗМІ.

Також не варто виключати, що в Росії оперативно упіймають якихось українських громадян і вони співатимуть, як в Україні їм наказали скоїти теракт в метро Санкт-Петербургу. Чому саме там? Бо це мала батьківщина Путіна. І ці "пісні" ретранслюватимуть на Захід, лякаючи тамошніх бюргерів "київською хунтою". На жаль, попри військовий конфлікт, багато наших громадян й далі працюють в Росії або їздять туди до родичів, наражаючись на повторення долі Миколи Карпюка й Станіслава Клиха.

Утім, які б версії трагедії не вибудовувалися, необхідно розуміти одне: відсьогодні в Росії, де-факто, стартувала президентська виборча кампанія. І буде вона дуже жорсткою до опонентів путінського режиму. Й, стовідсотково, українське питання в ній відіграватиме не останню роль...