Чому "колективний СадоЛяшко" мусить повернутися до рідного колгоспу

"Ви нам розказуєте про безвізовий режим. Хто поїде в ту Європу при середній зарплаті 40 доларів у місяць? Баба, яка у 40-50 років згорблена ходить, бо їй лікуватися немає де? Не дуріть людей". Кінець цитати нардепа Ляшка.

Власне, після цієї цитати можна і не писати далі. У ній все, що більшість українських депутатів можуть сказати про своїх виборців. Зневага до жінок і до чоловіків. Зневага до нашої бідності – реальної чи вигаданої. Впевненість у відсутності в нас будь-яких шансів в житті. Чи бажання, щоб цих шансів в нас не було. "Дуньці не місце в Європі". Усвідомлення власної вищості, досконалості, і здатності за будь-яких умов "розвести лохів". Себто нас. Здатність збрехати й заговорити зуби, щоб відвернути увагу від щойно вчиненої гидоти.

Можна припустити, що Ляшко – гротескний клоун. Але, схоже, парламент більш ніж наполовину складається з таких самісіньких людей, які відрізняються лиш тим, що або мовчать, або "фільтрують базар", який виходить в публічний простір. І голосування стосовно недискримінації це показало з максимальною чіткістю.

Можна вдатись до логіки – але логіка не працює. Бо якщо ненависть екс-скотаря колгоспу "Прогрес" села Лизівка, Білокуракинського району Луганської області до Європи ще можна якось пояснити, то як пояснити голосування "Самопомочі", чи не половина електорату якої так чи інакше залежить від роботи в Європі – здебільшого саме тих 40-50 літніх жінок, які не "ходять згорбленими", а утримують родини в Україні? Сьогодні ліберал, порядний сім'янин і ревний греко-католик (а заодно – прихильник тривіального рагулізму) Андрій Садовий відмовив цим людям в можливості спокійно перетинати польський кордон, відмовив дітям у можливості з'їздити на канікулах до мами, відмовив потенційним заробітчанам у можливості відвідати місце потенційної роботи і оцінити, наскільки вона адекватна. Про такі дрібниці, як можливість відвідати ЄС як "білий турист", без принизливих черг, копій банківських виписок та інших безцінних подробиць отримання візи мова і не йде. Залишається надіятись, що львівські виборці раз і назавжди оцінять політичні погляди та методи свого фаворита.

Сьогодні "колективний Ляшко" українського парламенту вкрав шмат нашого майбутнього. Ми зробили Революцію Гідності – але до влади прийшли люди, які розповідають нам про наших "згорблених бабів" і заганяють нас у пострадянське стійло – за старою скотарською звичкою. Ота сама гідність якось знову стає порожнім звуком.

І повернення цих людей з Києва до рідного колгоспу – це питання виживання і нас, і цієї злощасної країни. Для якої 250-300 народних обранців у Верховній Раді на даний момент становлять більшу загрозу для майбутнього, ніж всі бойовики "ДНР" та "ЛНР", російські військові і господар Кремля на додачу. Компромісу бути не може. Єдина альтернатива зміні політичної еліти – євро інтеграція середнього класу в індивідуальному порядку.