Ключова больова точка росіян – неможливість усвідомити, що вони можуть програвати у війні

Є виключно ситуативна історія. Причому як на воєнному, так і на інформаційному фронті.

Ця ситуативна історія зводиться до двох пунктів: 

1. Треба наступати й отримати будь-яку перемогу.

2. Треба максимально затискати будь-яку інформацію.

У цьому є великий плюс для нас, адже росіяни працюють несистемно. Мінус полягає в тому, що в цій несистемності дуже тяжко щось прогнозувати.

Психологічний стан росіян

Якщо говорити про психологічний стан росіян – ці вже знамениті 73%, які підтримують війну – то тут треба виділити кілька важливих факторів:

1. Російське суспільство зараз втратило здатність до напівтонів. Щонайменше у публічних висловлюваннях.

Вони можуть говорити тільки в категоріях "за" і "проти". Звідси й 73%.

Хоча тут різко виділяється молодь до 30 років, яка налаштована 50 на 50 (Інтернет проти телевізора).

Водночас останніми днями почастішали випадки дзвінків росіян до своїх знайомих та родичів в Україну, в яких ці самі росіяни в тій чи іншій формі говорять про провину росії. Поки це не масово, але процес почався. І це той процес, якого кремль боїться найбільше.

2. Ключова больова точка росіян – неможливість усвідомити, що вони можуть програвати у війні.

Це просто не вміщається їм у голові. Звідси й частково шапкозакидувальне ставлення до економічних санкцій.

3. Глибинна віра в путіна, який обов’язково і швидко вирішить їхні проблеми.

Для росіян війна – це шоу, яке вони хочуть дивитися по телевізору. Це шоу трохи лоскоче їм нерви, але є відчуття, що вони ось-ось вимкнуть телевізор і все буде так, як і було. Бо путін все вирішить.

4. Вони дуже бояться воювати.

При цьому підтримка превентивного ядерного удару – це не просто інфантилізм. Це бажання з’їсти чарівну таблетку, від якої минуть усі болі та проблеми.

Простіше кажучи, в їхній свідомості сидить інфантильне уявлення, що вони випустять ядерну ракету і після цього настане мир (повне повторення Хіросіми).

5. Окремо треба виділити початок певних бродінь у навколовійськових і військових колах, пов‘язаних із великою кількістю жертв та замовчуванням цих самих жертв.

Це, звичайно ж, не бунти і не змови полковників. Поки це розмови про бездарність шойгу та керівництва генштабу (більш детально про це – за лінком). 

Якщо підсумувати, можемо виділити такі важливі для нас фактори:

• росіяни відчувають проблему, але не хочуть її усвідомити;

• усвідомити – означає, що останні 20 років ти вірив в нісенітниці;

• влада теж боїться йти на різкі кроки (в тому числі й кадрові), бо це означатиме, що влада помилялася. А влада в таких режимах, як відомо, не помиляється.

Що нам всім робити?

Продовжувати говорити з росіянами (телефоном, в месенджерах, у коментарях тощо). У наших основних посилах ми маємо:

1. Змушувати їх вибачатися за вбитих дітей і зруйновані міста.

Я розумію, що зараз мені багато хто скаже: вони кажуть нам про нацистів і нічого не чують. З цих 73%, які за війну, нам на свою сторону потрібно перетягнути третину, і тоді у рф почнеться конфлікт тих, хто за війну і тих, хто проти.

2. Десакралізовувати путіна, шойгу і взагалі російську армію.

Це для них – найболючіший нерв, але прийшов час на нього натискати. Вони бояться навіть подумати, що ж буде, якщо виявиться, що путін помилився. Але зерно сумнівів ми можемо й повинні посіяти.

3. Ядерний удар – це кінець росії.

Вони мають усвідомити: чарівної таблетки не існує. Точніше вона є – це вийти з України.