"Комісія" та "мутні" люди: Як Україна з Росією рибу в Азовському морі ділять

Ювілейна ХХХ зустріч російсько-української комісії з питань риболовства мала стати справжнім святом. Із проживанням в готелі "Козацький стан" подалі від міської метушні, вдумливими вечерями та "засіданнями робочих груп з 19-00 по 22-00", та фуршетом на фініші. Свято це зіпсували активісти та журналісти, що довідались подробиці стосовно роботи цієї групи. Та народний депутат України Рефат Чубаров, який вирішив помилуватися процесом захисту державних інтересів України нашими посадовцями особисто. Після чого, попри всю вроджену стриманість, не знайшов нормативних слів для опису події.

У запланованому заході прекрасним було все. Починаючи з того факту, що більша частина російської делегації складалась із представників Федерального агентства із рибальства та галузевого інституту - Азовського науково-дослідного інституту рибного господарства. Ці установи зараз володіють та використовують загарбаний при анексії Криму державний український профільний НДІ, розміщений в окупованій Керчі.

Не відстає від російських колег і українська делегація - за даними активістів, її голова, Литвиненко Вадим Олександрович є зятем громадянина Росії Воропаєва Сергія Вікторовича. Який, у свою чергу, є власником компанії ТОВ "Південна морська кампанія" що працює в окупованому Криму, і, окрім всього решту, займається торгівлею рибою. Таким чином, комісію, що повинна була ділити квоти на вилов риби у Азовському морі, можна назвати радше російсько-російською.

Той факт, що Воропаєв, схоже, був співробітником КДБ і має ресторани в Росії, а його донька, вона ж дружина українського голови комісії Литвиненка, займається співочою кар'єрою в Росії, додає ситуації особливого шарму.

Наразі роботу цієї диво-комісії було зупинено. Росіяни, скоріше за все, невдовзі повернуться додому без фуршету і протоколу, а представниками української сторони, будемо надіятись, матимуть довгу й непросту розмову із відповідними спецслужбами.

Що можна було би розцінювати як перемогу. Якби не той факт, що без узгоджених у відповідності з україно-російським договором від 1993 року квот вилову українських рибалок з нового року росіяни можуть у море просто не випустити. І Москва, що з моменту окупації Криму за рахунок квот півострова вже збільшила вилов морепродуктів більш ніж удвічі, в результаті може отримати все.

Забезпечити адекватні умови вилову для українських рибалок в Азовському морі можна у єдиний спосіб. Розірвавши наявну договірну базу стосовно "спільного" використання моря - і перевівши стосунки на рейки звичайного міжнародного морського права, без будь-яких "міжсобойчиків". Себто оголосивши дванадцятимильну зону лінією держкордону. Це буде непростим завданням, до якого доведеться залучити МЗС, Кабмін та парламент.

Але до моменту, поки це не буде зроблено, квоти на багатства Азову та долю українських рибалок вирішуватимуть мутні люди та мутні колегіальні органи на основі не національних, а своїх власних інтересів.