Хто у нас головний по коронавірусу, або чому ми не знаємо, що робити з померлими

Все, що я зараз бачу в ефірі, зводиться до одного: у нас немає єдиної точки вироблення рішень.

Політики перекидають відповідальність один на одного. Зеленський на Шмигаля, Шмигаль на Ємця, Ємець на Ляшка (замміністра МОЗ). А Ляшко, можливо, найбільш адекватний в цій історії, відповідає лише за певну ділянку роботи.

Чому так? Причин тут дві. Перша: у нас немає самостійних гравців на найвищому рівні, які готові зіграти ва-банк. Так утворена вся владна вертикаль: команда має грати в гру при якій гол забиває тільки одна людина – Зеленський. Але в нинішній ситуації Зеленський не хоче забивати голи, він хоче вручати медалі (він їде в Санжари, коли там все закінчилося, а не в Чернівці чи Радомишль). Друга причина: всі бояться помилок, забуваючи, або не знаючи істину, яку колись сказав Бальцерович: головне право реформатора – право на помилку.

Прем‘єр, в силу банальної відсутності інституційної пам‘яті і страху зробити помилки, старається бути десь попереду, але в другому ряді. А інші дивляться на все це і кажуть: нам головне пересидіти в тіні. Ось і виходить, що у нас немає нікого, хто був би відповідальним за епідемію.

Як на мене, це дуже погана історія, бо саме через це ми відстаємо, щонайменше на 7-10 днів у схваленні тих чи інших рішень. Зараз ми займаємося тим, що потрібно було зробити пару тижнів тому.

Чи візьме хтось на себе відповідальність найближчими днями? У мене таке відчуття, що когось визначать відповідальним. Але головне, щоб не вийшло так, як із інтерв‘ю Ємця про те, що всі пенсіонери помруть.