Що об'єднує "ОПЗЖ", УПЦ МП і російську пропагандистку Овсяннікову з плакатиком "ні війні"

Українці, принаймні частина, попри війну залишаються інфантильними. Хтось продовжує вірити у те, що на росії лишилися люди, здатні на особистий подвиг заради нас – що олігархи піднімуть бунт, що на вулиці Москви вийдуть тисячі антивоєнних активістів і битимуться з ОМОНом, або що близьке оточення знищить путіна. Знаєте, швидше на Землю прилетять інопланетяни, аніж росіяни щось робитимуть заради нас. Це стосується і так званих лібералів, на яких натягають овечу шкуру. Мовляв, це інша росія. Нема іншої. І коли в прямому ефірі "Першого каналу" редакторка цього ж каналу Марія Овсяннікова з’явилася з антивоєнним плакатом, наші віруючі в "інших росіян" побачили те, що хотіли: ось вона, справжня героїня.

Ця особа багато років вірою і правдою служила путінському режиму, готуючи і редагуючи пропагандистські матеріали про укрфашистів. Тобто, Овсяннікова не менш аморальна за Сімоньян, Соловйова, Скабєєву і їм подібних. Просто вона весь цей час лишалася за кадром. Чи могла Овсяннікова провести свою акцію, щиро виступаючи проти війни? А хіба на тому плакаті було написано, що росія вбиває українців? Ні. То чому наші громадяни так переймаються цією Овсянніковою? Очевидно, її перформанс був узгоджений із керівництвом, а посил плаката – не до росіян, а для інфантильних лібералів на Заході. Мовляв, не всі на росії підтримують війну. Подібні акції ще будуть. Навіть дивно, що кремль не підключив інтелігенцію, аби та скиглила перед європейцями про "велику російську культуру", яка тепер страждає через санкції.  

Своя Овсяннікова, але колективна, є і у нас. Сьогодні відразу четверо депутатів з "ОПЗЖ" вийшли з лав фракції. Це харківський мажоритарник Олександр Фельдман, котрий за свою політичну кар’єру в яких партіях і фракціях тільки не був, так що для нього змінювати партійні кольори справа звична, а також троє списочників Ігор Абрамович, Тетяна Плачкова і Вадим Столар. З них для широкого загалу найвідоміший Столар. Київський бізнесмен, екс-"регіонал", якого знають в якості рішали. Завдяки цій своїй якості він прилаштовувався при кожній владі. Нинішня не є виключенням.

Оці троє добре розуміють, що збережуть мандати. Їх, як списочників, мають позбавити депутатського статусу, рішення про це приймає партія на з’їзді. Хотіли б ми подивитися на з’їзд "ОПЗЖ" за нинішньої ситуації. З Віктором Медведчуком і Вадимом Рабіновичем у президії. Тобто, очевидно, що з’їзду не буде. Не буде і рішення вищого керівництва партії про позбавлення мандатів. Уявляєте, Юрій Бойко оголошує заяву: на підставі того, що три члени фракції вийшли з її лав на знак незгоди з проросійською політикою партії, прошу забрати у них мандати. Простіше кажучи, Столар і близькі до нього Абрамович із Плачковою чудово знали, що залишатимуться нардепами. Та ще й отримали нагоду попіаритися. Їхнє "ми виходимо з "ОПЗЖ" те саме, що Овсяннікова з плакатом в ефірі. Мовляв, не всі в "ОПЗЖ" толерують окупанту.

Так діють, до речі, і попи РПЦвУ, відомої також як УПЦ МП: Онуфрій у перші дні війни обізвав росіян Каїном, в окремих містах батюшки московського патріархату різко захотіли самостійності від церкви Кирила Гундяєва. Бачте, українці, ми ж хороші. Хороші російські ліберали, хороші екс-"регіонали", хороші московські попи – це все облуда. Вони рятуються – перші хочуть, щоб їх пускали на Захід, другі бояться гніву людського, а треті – ліквідації їхньої церкви як пособника окупанта. Тому вони не просто нещирі, вони брехливі у своїх намірах.

Поки війна, у влади нема часу на заборону "ОПЗЖ" у судовому порядку. Втім, за законами воєнного часу можна було і без суду. З одночасним позбавленням мандатів. Іллю Киву ж позбавили статусу голосами самих депутатів. Дарма сподіватися, що Юрій Бойко вийде на трибуну парламенту з каяттям. Так само не варто сподіватися на саморозпуск цієї партії і добровільне складення її нардепами своїх мандатів. Але ніхто "ОПЗЖ" не заборонятиме, вона залишається у грі. Пояснення цьому просте і цинічне: без її голосів у парламенті буде дуже складно отримати підтримку компромісних законів, якщо такі з’являться.