Соціальний ліфт зламався: Як Зеленський втратив шанс знайти якісні кадри на місцях

"Багато проблем з кадрами. Це головна проблема. Ми зробили висновки з існуючого "ліфта", і я думаю що це не завжди добре. На місцевих виборах буде щось на кшталт рекомендаційної системи. Типу праймеріз, але якось за порадою, тому що люди охоче рекомендують інших, але чомусь коли самі подаються, то якість гірша виходить", - розповів Корнієнко "Обозревателю". Як на ділі працюватиме ця схема, поки невідомо. Проте, зі слів нардепа і головного піарника "зелених" уже зрозуміло, що набуде трансформацій і технологія "нових облич". "Десь будуть люди з політичним досвідом. Якщо людина була 10 років тому заступник голови якоїсь місцевої партії, то ясна річ, що потрібно перевірити. Якщо це якась "Комуністична партія" або "Партія регіонів", то більше питань. Тут треба дивитися по кожному випадку", - заявив він. При цьому він підкреслив, що все-таки бажано, щоб мери були управлінцями або підприємцями але без політичного досвіду - мовляв, це допоможе уникнути корупційних скандалів.

Нагадаємо, на початку травня голова Офісу президента Андрій Єрмак запропонував керівникам областей запровадити посади заступників щодо роботи з талановитою молоддю, які можуть зайнятися "формуванням списку амбіційних молодих і професійних людей з областей для роботи на державу". У відповідь міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов повідомив, що пошук кадрового резерву почався два місяці тому, керівництво областей надало список з майже 300 потенційних кандидатів, але серед них лише декілька десятків осіб відповідали вимогам. Тобто, виходить, лише кілька десятків людей із запропонованих здатні до управлінської роботи. У це можна повірити, адже, і це стосується не лише регіонів, у нас виросло покоління надмір амбіційних людей, які насправді є повними профанами в усьому, окрім критики діяльності інших.

Але якщо немає змоги відібрати ефективних управлінців у виконавчу владу, а це не так і багато осіб, то звідки "слуги" братимуть людей у свої передвиборчі списки? А Зе-команді, як партії влади, потрібно накрити всі виборчі округи. Плюс – скрізь висунути своїх представників у мери. Це – сотні кандидатів! Якої вони будуть якості?

Однією із "фішечок" "зеленої" влади був саме кадровий ліфт. Мабуть, це багатьом на початках подобалося, бо народними депутатами та урядовцями стали люди, про зв’язки яких з олігархами на момент обрання чи включення до складу Кабміну пересічні виборці не знали. Це були просто хлопці і дівчата нізвідки, які за все хороше і проти всього поганого. Згодом виборці дізналися, що їм, м’яко кажучи, сказали не всю правду. Проте, навіть попри це нічого не заважало відповідальним за регіональну політику на Банковій, панові Трофимову, та відповідальним за піар "слуг", тому ж панові Корнієнку, займатися підбором і просуванням потенційних лідерів громадської думки в регіонах. Навколо яких мав формуватися кістяк передвиборчого списку на майбутніх виборах до місцевих органів влади. Але цього зроблено не було і час втрачено. Тепер Корнієнко бідкається на брак якісних кадрів. Просто смішно.

Ще один дуже важливий момент. У складі Зе-фракції десятки депутатів-мажоритарників. Хто із них на сьогоднішній день здатний кинути виклик діючим мерам? Ні, амбіції такі у них є, але ми про реальну боротьбу за посади. Одиниці. Тож можна припустити, що праймеріз, про який каже голова партії "слуг", це буде просто квотний принцип, коли в списки потраплять чиїсь друзі, помічники, коханці і коханки, цю гвардію ноунеймів розбавлять певною кількістю досвідчених фігур. Із тих, кого рекомендують вищі за статусом, відберуть осіб без відвертих траблів у біографіях, і піднесуть виборцям як команду. І це навіть багато де знову може спрацювати, бо українці від виборів до виборів ходять по одних і тих самих граблях.

Однак проблема значно глибша, аніж просто взяти 40% підтримки, на які сподівається Корнієнко. Бо приведені під партійним брендом фактично "чужі" депутати – величезний ризик політичної корупції на місцях, "злиття" під інтереси регіональних еліт, що, зрештою, зіграє проти самої партії влади.  Де, схоже, досі не виробили стратегії з управління державою.