Поганий "слуга": Чи позбавлятимуть бунтівних політиків статусу депутата

В останні дні квітня у Харкові звільнили з посади заступницю голови ОДА Тетяну Єгорову-Луценко, яка із серпня 2020 року працювала першою заступницею голови облдержадміністрації за часів глави ОДА Олексія Кучера. Після звільнення Єгорова-Луценко казала про "відсутність спільних поглядів на критичні питання Харківщини" із нинішньою очільницею області Айною Тимчук.

Начебто пересічне кадрове рішення: керівник не спрацювався з підлеглою. Та пікантність ситуації в тому, що колишня заступниця голови ОДА одночасно була ще й головою фракції "Слуга народу" в Харківській обласній раді. А 3 червня Єгорову "за провал роботи фракції" позбавили і цієї посади рішенням десяти її колег по фракції (троє були проти, один утримався). У коментарі KHARKIV Today вона наполягає, що депутати вчинили всупереч "рекомендаціям керівництва партії "Слуга народу" Олександра Корнієнка, Павла Сушка, Давида Арахамії і Олександра Завітневича", які були присутні онлайн на засіданні фракції і переконували своїх колег зберегти голову фракції. 

"Таке рішення вимагає узгодження політичної ради Харківської обласної організації партії", — повідомила Тетяна Єгорова-Луценко. І обіцяє, що її персональне питання винесуть і на засідання Національної ради громад "Слуги народу" (один із керівних органів цієї партії).

На сайті Харківської облорганізації "слуг" про новину – ані слова. Натомість висловився голова фракції "Слуги народу" у Верховній Раді Давид Арахамія.

"З осені запрацює імперативний мандат. Позбавлятимемо статусу депутата тих, хто не виконує партійні установки", - заявив він.

Заява ця дуже цікава. Річ у тому, що наразі зробити це за законом неможливо – відкликати місцевого депутата можна лише за рік з моменту набуття ним повноважень. Це передбачає стаття 37 та інші з розділу V закону про статус депутатів місцевих рад. Серед підстав відкликання, що його можуть ініціювати як виборці округу, так і місцева організація партії, від якої обрано депутата, є "невідповідність практичної діяльності депутата місцевої ради основним принципам і положенням передвиборної програми місцевої організації політичної партії, від якої його обрано депутатом, чи програмі політичної партії, від місцевої організації якої його обрано".

Та на практиці реалізувати її положення буде, мабуть, ненабагато легше, ніж оголосити імпічмент президенту за тріумфально ухваленим Радою відповідним законом. У відповідності до процедури виборці округу мають зібрати кількість голосів за відкликання свого депутата не меншу, ніж була віддана за нього на виборах. Далі звернення має затвердити двома третинами голосів конференція місцевого осередку партії… Чи можлива реалізація такого сценарію в Харкові – питання риторичне.

Та застосувавши імперативний мандат до місцевих депутатів, монобільшість у парламенті не "захотіла" зробити те ж саме щодо самої себе. Ще у вересні 2019 року, щойно почавши працювати, з цього приводу збунтувалася фракція "Слуги народу"". Нардепи злякалися норми законопроєкту №1038, авторами якого були кількадесят депутатів-"слуг". Ця норма передбачала позбавлення нардепа мандату в кількох випадках:

- невходження депутата до фракції тієї партії, за списками якої його було обрано чи яка була суб’єктом його висування у одномандатному окрузі;

- припинення членства у партійній фракції.

Згідно з законопроєктом, у депутата могли забрати посвідчення після ухвалення рішення вищим керівним органом його політичної партії "в порядку, визначеному статутом політичної партії". Але такі широкі повноваження партійного керівництва категорично не влаштували "слуг".

Між іншим, згаданий законопроєкт і досі не відхилено: із вересня-2019 він завис в Раді у стані "Очікує розгляду". Як і інший, аналогічного змісту, №1045-1. Із серпня 2019 року чекає на увагу депутатів внесений самим президентом як невідкладний (!) проєкт закону №1027 про зміну ст. 81 Конституції України (щодо додаткових підстав дострокового припинення повноважень народного депутата України). Нарешті, в грудні 2020 року Рада повернула на доопрацювання членам фракції "Слуга народу" Георгію Мазурашу і Максиму Павлюку їхній проєкт закону №3972 "Про відкликання народного депутата України за народною ініціативою".

І скільки завгодно перший віцеспікер Руслан Стефанчук може обіцяти, що "слуги" напишуть закони "з питань, які називаються "recalls": ми хочемо дати народу можливість відкликати народних депутатів України". Такі наміри неминуче розіб’ються об невдоволення своєї ж фракції, підбурюване рештою колег по парламенту. Надто комфортно обжилися у зручних кріслах пасажири зеленого кадрового ліфту, щоб своїми руками підвішувати над власними головами постійну загрозу виключення з депутатських лав за непослух. Тим більш складним є шлях, про який каже Стефанчук: для отримання можливості відкликання народних депутатів потрібно внести зміни до Конституції України. Для цього доведеться знайти 300 голосів, яких під таке рішення не було у жодному депутатському скликанні.

Повертаючись до Харкова, зауважимо: у місцевих "слуг" і без того слабкі позиції на тлі місцевих еліт напередодні призначених на 31 жовтня виборів голови цього міста, аби ще послаблювати своє непросте положення новими скандалами. Тож майже напевне й нинішню ситуацію спробують зам’яти. Як це сталося в Запоріжжі, де у грудні 2020 року під час торгів за обрання голови обласної ради четверо депутатів облради вийшли із фракції "Слуги народу" і створили об’єднання під назвою "Зе-фракція". Чи позбавили їх депутатських мандатів? Ні, бо тоді не було (і досі, повторимо, немає) відповідного механізму. Тому проблему просто забалакуватимуть - за відсутності реальних механізмів впливу на своїх же депутатів від центрального до низового рівня.