Новий закон про НАБУ і старі граблі: Як обиратимуть заміну Артему Ситнику

Як обиратимуть нового директора НАБУ і чи буде він незалежним

Парламент усунув суперечності між законом про НАБУ і Конституцією. Нею не передбачено, що директора цього антикорупційного органу призначає президент (Артема Ситника на посаду за результатами конкурсу призначав президент Петро Порошенко). Що абсолютно зрозуміло з огляду на те, коли приймалася Конституція. Відтепер НАБУ є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який підпорядковуватиметься Кабінету міністрів, але лише формально. Тобто, уряд не матиме права втручатися у роботу НАБУ і скасовувати його акти. Конкурсний відбір на посаду директора цього органу організовує та проводить комісія, до якої входять шість осіб, із яких три особи визначаються Кабміном і три – урядом на підставі пропозицій партнерів з розвитку, які надавали Україні міжнародну технічну допомогу у запобіганні та протидії корупції. Тобто, принцип підбору членів комісії нагадуватиме той, який нині діє при відборі керівника САП. І супроводжується скандалами. Щось схоже цілком прогнозоване і при відборі нового директора НАБУ. Але про це згодом.

Унормування діяльності Антикорупційного бюро не лише покращує настрій міжнародних кредиторів України, а й відкриває прямий шлях до старту кастингу на нового директора НАБУ. Повноваження Ситника завершуються, нагадаємо, 16 квітня наступного року, тож для відбору наступника залишається півроку. Але доти, доки нового директора не оберуть, нинішній ще зможе обіймати цю посаду.

Коротко про процедуру. Рішення комісії вважатиметься прийнятим, якщо за нього проголосує 4 особи з шести, у тому числі - двоє міжнародних експертів. Якщо буде 3 на 3, голосуватимуть повторно, і коли й це голосування не визначить переможців, тоді прийнятим вважається те рішення, за яке проголосували мінімум два міжнародні експерти. Іншими словами, наступним директором НАБУ буде або особа, яку лобіюватиме Захід, або узгоджена партнерами і нашою владою. Простіше кажучи, людина, яка рветься на посаду директора НАБУ аби тримати на гачку усіх без вийнятку, цю посаду скоріш за все не отримає.

У підсумку комісія відбирає трьох. Далі очільник уряду вносить одного із них на затвердження Кабміну, якщо урядовці не погоджуються з поданою кандидатурою, тоді вносяться три відібрані комісією. Коли ж міністри відмовляють всьому тріо, директором НАБУ призначається особа, яка набере найбільше голосів під час рейтингового голосування членів уряду. За такої схеми все ж залишається лазівка, коли урядовці підтримають фігуру, яку в президентському Офісі вважатимуть лояльнішою.

Які небезпеки криються в новому законі про НАБУ

Хто пролізе до конкурсної комісії і переліку кандидатів

Тепер про найцікавіше – ризики і небезпеки. Про затягування конкурсу, як в ситуації з відбором очільника САП, згадувалося вище. Тобто, одна справа – на папері прописати процедуру, зовсім інша – провести все без скандалів. А вони почнуться ще з добору членів конкурсної комісії. Кожен із них опиниться під прицілом медіакілерів і розслідувачів, в кожного шукатимуть скелети у шафі, аби дискредитувати сам конкурс. І пропхати до комісії потрібних людей.

Щодо претендентів на посаду голови НАБУ, не виключено, що хтось піде на конкурс тільки для того, щоби його зірвати, або затягнути судовими позовами. Також прогнозовано, що окремих конкурсантів, не обов'язково поганих, але для когось незручних, збиватимуть компроматом.

Бюро квапитимуть з результатами

Наступний ризик – занадто активне лобіювання нашими громадськими активістами тих чи інших фігур. А після призначення директора НАБУ – тиск на нього з вимогою гучних антикорупційних розслідувань. Власне, така тактика була в активістів у 2015 році. На Ситника й Антикорупційне бюро покладалися дуже великі очікування і згадайте, скільки було гучних справ у перші роки діяльності відомства. Та коли розслідування НАБУ доходили до САП, виявлялося, що у слідчих діях та результатах - купа недоліків. І йти з цим до суду - це завідомий програш. Навіть після запуску Вищого антикорупційного суду, в якому активісти бачили панацею, мало що змінилося. Ніхто з тих, проти кого НАБУ порушило й розслідувало дуже гучні справи, до відповідальності притягнутий так і не був. Якщо ці гіперактивні хлопці з дівчатами повторять з новим директором Бюро той же фінт, зрештою матимемо такий самий результат. Адже антикорупційні розслідування з огляду на їхню складність та на впливовість фігурантів мають вестися без зайвого розголосу. Головне - судовий вирок, а не піар.

Лояльний директор може зробити владі сюрприз

І, останній момент. Те, на кого полюватиме НАБУ і його новий директор, багато у чому залежатиме від поведінки президента, уряду і "слуг". В ОП можуть сподіватися, що йдучи на поступки західним партнерам у питаннях антикорупційних структур і обравши лояльного до Офісу "нового Ситника" вони не потраплятимуть в зону уваги його детективів. І навпаки, Бюро полюватиме на попередників чи ворогів нинішньої влади. А може і дарма, адже по-перше, від нового директора НАБУ західні партнери вимагатимуть неупередженості. А по-друге, багато чого залежатиме від того, якою буде розстановка сил, коли відберуть нового директора. Невеликий шанс що влада згадуватиме Ситника із ностальгією усе ж є.