Гарматна дипломатія: Як Банкова та українське МЗС програють бої під Золотим

Сьогоднішня атака військ Росії та сепаратистів на опорні пункти ЗСУ у районі Золотого вийшла символічною з усіх точок зору. Починаючи від того факту, що виглядала вона як своєрідна форма кремлівського "відзначення" річниці розстрілів Небесної сотні. І закінчуючи тим, що гармати й важкі міномети заговорили в акурат після того, як "війна в мозку" в Зеленського ніби як закінчилася.

А якщо відволіктися від символізму, то, звичайно, цілком очевидно, що активізація боїв на лінії зіткнення є реакцією путінського режиму на фактичну відмову українського президента від ведення прямих переговорів з маріонетковими режимами сепаратистів. І спробою продемонструвати Зеленському, що без початку таких переговорів — а також без негайної імплементації формули Штайнмаєра в українське законодавство "безпековий трек", як люблять говорити підлеглі Лаврова про рівень насильства на Донбасі, зверне на манівці.

Активізація бойових дій, вочевидь, покликана чи то налякати чинного президента України, чи вплинути на настрої його електорату в такий спосіб, щоб максимально ослабити сьогоднішню партію влади. Якою буде реакція Банкової, чи піде Зеленський на угодовські рішення, переговори з сепаратистами за посередництва Медведчука — чи російський тиск матиме прямо протилежний ефект, покажуть найближчі дні, якщо не години.

Але при тому якщо подивитись на ситуацію ширше, аніж з точки зору виключно двосторонніх стосунків, то стає очевидним, що просто зараз Києву необхідно зробити все можливе для того, щоби поінформувати про ситуацію європейських партнерів України. При чому не тільки безпосередніх глав держав чи очільників зовнішньополітичних відомств за допомогою дзвінка з Банкової — хоча і це важливо. Але й засоби масової інформації, які формують думку європейських виборців.

Наразі українська позиція представлена коротеньким зведенням на сторінці ООС у Facebook, повідомленням на сторінці 93-ї ОМБр та кількома постами волонтерів. На сайті президента остання новина від президента: "Зеленський закликав іноземний бізнес долучитися до проектів з відновлення та реінтеграції Донбасу". Дуже актуально. Хоча, наприклад, у Reuters ніби чули й інші коментарі від Зеленського. Напевно, зуміли додзвонитися на особистий номер.

Натомість, наприклад, "представництво ЛНР" в СЦКК розповідає про "артобстріли" з боку України. Повідомлення також передруковують європейські ЗМІ. В результаті складається враження, що "сторони знову звинувачують одна іншу", а не "росіяни та сепаратисти атакують Україну". Зрозуміло, що так і було задумано в Москві. Але чому наші посадовці та фахівці не можуть діяти ефективніше за луганських "правдолюбів"? Питання, звичайно, риторичне. Поки що чинний міністр закордонних справ лтить до Нью-Йорка говрорити про мертвонароджений план введення миротворців, реалізувати який можна тільки за згоди Росії - пардон, "незалежних республік".

А інший прецікавий момент полягає в тому, що в акурат у момент загострення на фронті з боку інсайдерів у президентському офісі спливають чутки про те, що в Україні готують "план Б" - вихід Києва з нормандського формату і створення "нового переговорного майданчика" за участю Польщі, США та Великої Британії.

В перекладі з "інсайдерської" на загальнолюдську це означає, що Україна, замість повідомляти про те, що Росія самовільно вийшла з нормандського формату і фактично розпочала військовий наступ — за що її слід покарати, тепер готова повідомити світові, що нормандський формат насправді нецікавий Києву. Таке рішення, без сумніву, стане фатальним для санкцій ЄС проти Росії. Таке рішення перетворить Київ на заручника політики США в ситуації, коли кількість союзників Вашингтону на тому континенті, де розташована Україна, стрімко рухається до нуля. А у самому Вашингтоні живе, працює, і готується перемогти на наступних виборах Дональд Трамп.

Хто саме підкинув ідею стосовно подібного геополітичного маневру представникам чинної владної команди — ФСБ чи власний мозок — ми наразі не знаємо. Але на результати подібного маневру цей фактор не вплине.