Істерика Кремля: В яку пастку Росія втрапила із "Кримською платформою"

Останнім часом статистика, пов'язана з кількістю країн, що погодилися брати участь у першому саміті Кримської платформи, перетворилася на один з ключових інформприводів як для МЗС, так і для інших українських владних структур. Міністр закордонних справ тішить нас повідомленням, що кількість задекларованих іноземних учасників заходу досягла 38. Не уточнюючи, щоправда, ні рівень представництва, ні навіть назв усіх країн. Яких у відкритих джерелах можна знайти 15-20. Втім, все це вже подробиці.

У Офісі президента переживають, чи затримається на саміт платформи Меркель, яка 22 серпня буде в Києві — чи все-таки відлетить до Берліну, участі в роботі платформи так і не взявши, а залишивши по собі якого-небудь міністра транспорту. Ні, міністра транспорту присилають із США, тому з Німеччини, напевно, буде хтось інший.

Подібний інтерес до офіційного створення Кримської платформи, який розігріває команда Зеленського, схоже, нескладно зрозуміти. Адже запрошуючи іноземних партнерів на захід, покликаний продемонструвати їхнє ставлення до російської агресії в Криму, яке і без того наразі є чітко сформованим, команда чинного президента сподівається конвертувати кількість та впливовість учасників заходу у доволі гіпотетичну власну заслугу. Яка, в реальності, має радше організаційний, аніж політичний характер.

Втім, якщо абстрагуватись від української внутрішньої політики, цікавішим видається питання про те, яким в реальності буде ефект від масованого дипломатичного заходу, який чинний президент України сподівається оголосити рішучою зовнішньополітичною перемогою?

Адже йдеться не про одноразовий політичний захід "на підтримку деокупації", а про гіпотетичний поки що міжнародний координаційний механізм для сприяння деокупації півострова та захисту прав людини в Криму. Який, до слова, діятиме на постійній основі.

Звичайно, про справжній масштаб впливу "Кримської платформи" на геополітичну реальність довкола окупованого півострова можна буде судити тільки після початку її діяльності.

Втім, перші результати можна спостерігати вже зараз. Зокрема, йдеться про жорстку — а почасти істеричну — реакцію Росії.

Зокрема, намагаючись натиснути на потенційних учасників дипломатичного заходу, використовуються значні ресурси російського МЗС. Наприклад, коментуючи позицію Анкари з Криму, глава МЗС Росії Сергій Лавров вимагав від турецької влади "перестати підживлювати мілітаристські настрої Києва". При тому перейшов до погано завуальованих погроз, зазначивши,  що "заохочення агресивних українських ініціатив по Криму рівносильно посяганню на територіальну цілісність Росії".

Так званий "віце-прем'єр" кримського уряду Георгій Мурадов пішов далі, і заявив, що установчий саміт може призвести для його учасників до "ряду болісних наслідків".

"Кримська платформа" – це не просто провокація. Тому нам треба чітко позначити, які наслідки можуть чекати учасників майбутнього саміту, оскільки вони мають намір поставити під сумнів територіальну цілісність Російської Федерації", - зазначив він.

Одразу запропонувавши внести всіх учасників саміту в список "недружніх" до Росії країн, та ввести особисті санкції стосовно делегатів — включно з накладенням арешту на активи та забороною в'їзду на територію Росії.

Складно сказати, чи буде негайно реалізована ця пропозиція постійного представника Криму при президенті Росії. Який, фактично, є не підлеглим Аксьонова, а радше, його московським куратором.

Але ситуація постає доволі прозора. Ще до початку роботи "Кримської платформи" Росія займає настільки різку конфронтаційну позицію, що ризикує помітно погіршити свої дипломатичні стосунки зі всіма, хто візьме участь в цьому заході. Зважаючи на озвучену Кулебою кількість вірогідних учасників — все це, вочевидь, є хай маленькою, але "перемогою" української дипломатичної ініціативи.