Перемоги Пристайка: Як піар Медведчука видають за виконання Мінських угод

Сьогодні заступник голови офісу президента України Пристайко вирішив розповісти про перемоги нової української дипломатії. Складно сказати, чи то в такий спосіб він готувався до чергового голосування за його кандидатуру на пост міністра закордонних справ вже в новому складі Ради. Чи то, можливо, спроби п'ятого президента України Петра Порошенка повернути собі статус головного спікера на тему повернення українських моряків викликали в зе-команді природне обурення.

Але в сухому залишку маємо те, що маємо: Пристайко відзвітував, що на зустрічі радників лідерів "нормандської четвірки" 12 липня було досягнуто ряд домовленостей. Серед яких, зокрема, "хлібне перемир'я", дати початку якого Пристайко чомусь не уточнив. І яке затри дні після домовленостей - судячи з кількості вбитих і поранених українських солдатів, -  все ще не настало. Також було домовлено про формування нових ділянок для розведення сил. При тому, що цей тактичний маневр не викликає захоплення з боку українських військових - вони не без причин сумніваються в готовності протилежної сторони дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Також вкрай коротко і скупо було заявлено про "окремі ініціативи з полегшення соціально-економічних зв'язків із окупованим регіоном". І це прикра лаконічність, оскільки дуже хотілося б знати, чи йдеться про переговори стосовно простого зняття економічної блокади з ОРДЛО, чи про якісь іще більш масштабні "полегшення".

Втім, найбільший інтерес сподівано викликала заява про домовленості щодо обміну полоненими. Суть повідомлення Пристайка полягала у тому, що на зустрічі 12 липня таки було її досягнуто. Цей обмін відбудеться чи то у форматі 15 на 15, чи то 10 на 10 до кінця поточного місяця.

Немає сумнівів, що будь-яке повернення полонених є досягненням дипломатів. Але із вищесказаного проглядає одразу декілька моментів. Зокрема, той факт, що бодай почати переговори про обмін "всіх на всіх" сторони наразі так і не зуміли. І що обмін буде проходити радше в "медведчуківському" форматі малих груп, аніж у вигляді масштабної акції, яку бодай в першому наближенні можна буде вважати схожою на реалізований шмат багатостраждальних мінських домовленостей.

Немає сумніву, що цей обмін - у разі реалізації - поставить чимало морально-етичних питань перед тими військовими моряками, які попадуть в першу "десятку" чи "п'ятнадцяту", і будуть вимушені залишити своїх товаришів напризволяще у негостинній Москві.

Врешті, той факт, що дотепер не відомі не тільки прізвища, але й реальний формат "домовленого" обміну, свідчить про те, що до фінального акорду в цьому питанні все ще вкрай неблизько.

Із цього напрошується доволі простий висновок. Або реальних домовленостей стосовно обміну полоненими не існує, і ми маємо до справи із тривіальним передвиборчим піаром. Який, в разі чого, завжди можна буде виправдати тим, що "Путін був майже готовий - але в останню мить передумав".

Або ж йдеться про те, що на тлі військової ескалації, яка чомусь називається "хлібним перемир'ям", Росія обміняє кількох українських полонених, демонстративно передавши їх українцям під пильною опікою Медведчука. Той знову вирине в українському ефірі - хай навіть і в суботу, в день передвиборної тиші. Чи у п'ятницю - коли вартість політреклами зашкалюватиме, а Медведчук отримає такий інформпривід, що ігнорувати його не зможе ніхто.

І навіть така піар-акція - якщо зважити на той факт, що завдяки їй кілька живих душ вийде-таки на волю - має свою право на існування. Але до чого тут звершення нової дипломатичної команди і претендента на посаду міністра закордонних справ Вадима Пристайка - наразі не дуже зрозуміло.