Мир на Донбасі: Для чого переселенці в ТКГ

Керівник ОП Андрій Єрмак продовжує просувати свою ідею щодо визнання внутрішніх переселенців, які покинули ОРДЛО і зараз живуть на підконтрольній території Україні, повноважними представниками Донбасу, а також залучення їх в якості запрошених осіб у роботі всіх підгруп в мінській ТКГ.

Зокрема, в суботу, під час відео-зустрічі з послами країн G7 і главою представництва ЄС в Україні він анонсував, що вже на наступній зустрічі ТКГ Україна представить групу представників ОРДЛО з числа українських громадян – внутрішньо переміщених осіб "Ми готові узгоджувати, як це передбачено Мінським пакетом домовленостей, з громадянами України, які не мають відношення до незаконним збройним угрупованням, які не вбивали наших воїнів, які не мають відношення до невизнаних утворень. На нашу думку, саме такі люди можуть бути представниками Донбасу", – заявив Єрмак.

З якоїсь точки зору, подібний підхід є зрозумілим. Зазнавши політичні та іміджеві неприємності після своєї згоди на участь представників ОРДЛО в контактній групі, Єрмак намагається тепер "пробігти між крапельками" і зімітувати діалог з жителями Донбасу. Як вже припускав Depo.uaу числі представників Донбасу навряд чи будуть Козловський, Асєєв або мешканці Донецької та Луганської областей, які пішли захищати Україну зі зброєю в руках. Швидше справдяться чутки про те, що "міст з Донбасом" будуватимуть за допомогою осіб, близьких до колишнього радника секретаря РНБОУ Сергія Сивохо. Людей на зразок громадського активіста Енріке Менендеса, який не прижився в окупованому Донбасі, але і в Україні відчуває тиск на свою ідентичність" і страх перед "новими визначеннями патріотизму".

Втім, хорошими або поганими будуть кандидатури, які Єрмак і команда Зеленського запропонують в якості запрошених гостей" у ТКГ – не так вже й важливо. Проблема полягає в тому, що ці люди будуть обрані і призначені на роль "голосу Донбасу" з допомогою відверто маніпулятивних технологій. Вони не будуть обрані на будь-яких виборах – ні переселенців, ні, тим більше, в ОРДЛО. Їх представницька функція буде повною фікцією.

І той факт, що Єрмак перед іноземними послами вже анонсує участь цих людей у засіданні ТКГ, а поза Банковою ні одна жива душа не знає навіть їх прізвищ – це очевидна демонстрація того, що мова йде про політичної маніпуляції, а не про спробу налагодити діалог з жителями Донбасу. Довільно вибрані Єрмаком представники Донбасу будуть представляти думку Єрмака, а не думка Донбасу.

Єдине, що може втішити в цій ситуації – той факт, що ця нехитра політична маніпуляція, якщо вона не була погоджена з Кремлем і не є частиною складної багатоходівки (а знаючи нинішній стан кремлівської дипломатії, швидше за все, так воно і є), приречена на провал. Дмитро Козак та Володимир Путін, швидше за все, оголосять ермаковских кишенькових "представників Донбасу" "фальшивими" і вводити їх до складу ТКГ відмовляться. Або, в кращому для Єрмака випадку, запропонують "врівноважити" як мінімум аналогічною кількістю представників ОРДЛО з числа тих, що залишилися жити на окупованих територіях і цілком успішно співіснують (а швидше за все, і співпрацюють) з тамтешньою владою.

І, як не прикро це визнавати, але неминуче заява Росії про те, що кілька близьких до чинної української партії влади персон не можуть бути "голосом Донбасу", буде не позбавлене здорового глузду.

Історія знає приклади створення "урядів у вигнанні". Навіть знає приклади, коли подібні уряду отримували реальну владу, повернувши контроль над своєю територією з чиєюсь допомогою. Але навряд чи відомі приклади, коли окупанта вдавалося б вигнати з частини країни просто за допомогою переговорів з "экзильным" органом місцевого самоврядування.