Чому рейтинг Зеленського не сиплеться

Отже, в чому тут секрет?

Почати потрібно з того, що інформаційна політика Офісу президента, попри і явні успіхи, і явні провали, де-факто, мало впливає на всі ці процеси. Причини тут набагато глибші.

1. Ключова причина нинішнього рейтингу Президента лежить, перш за все, в мотивах, за якими відбувалися вибори Зеленського. Тоді люди голосували за формулою: "Давайте дамо йому спробувати, а якщо в нього нічого не вдасться, то ми втечемо звідси назавжди". Сам того не підозрюючи, Зеленський попав в точку з формулою "Какая разница". Вона стала продовженням попереднього: вдасться щось змінити – залишимося, не вдасться – втечемо. Або простіше: "Какая разница".

2. Тема корупції зникла з інформаційного простору. Складається враження, що в цій державі перестали красти. Так, "слуги" сваряться, потрапляють в скандали, але ЗМІ перестали прив'язувати корупцію до верхівки держави. Зараз немає жодного політика, телеканалу і групи громадських діячів, які б цілеспрямовано, крок за кроком говорили б про корупцію вищих чиновників і, особливо - оточення голови держави. І справа не в тому, є там корупція чи немає, в нашій журналістській системі це ніколи нікого не хвилювало.

3. Зеленський справді старається уникати конфліктів, часто затягуючи в часі практично до безкінечності всі конфліктні теми. Тяжко сказати чи це цілеспрямована тактика, чи це система прийняття рішень така, але конфлікти всі топляться в довгому бюрократичному пережовуванні. А опозиція або боїться йти на загострення, або просто не допускається до серйозних ефірів. Одним словом, попри масу дрібних конфліктів із матюками і детекторами брехні для депутатів, не несе ніякого серйозного смислового навантаження. Як би це парадоксально для багатьох не звучало, але в розумінні мільйонів людей, зараз Зеленський – це стабільність.

4. Коронавірус зіграв на руку Зеленському, бо не було багато смертей. Це був такий собі карнавал переляканих людей у яких було трошки грошей. Тому коронавірус не провалив рейтинг Зеленського, зрештою, як і всіх політиків в країні.

5. Зараз суспільство ввійшло в стадію такої собі дитячої кризи, коли здається: якщо нічого не змінювати, то все залишиться назавжди так, як є, і все буде більш-менш добре. Люди все більше віддаляються від держави, і ми маємо дуже загрозливу в перспективі тенденцію, коли є окремо людина, окремо – центральні органи влади, окремо – регіональні органи влади і ЗМІ, які живуть суцільними маніпуляціями. Ця ситуація, як би це дивно не було, тримає рейтинг Зеленського. Бо для багатьох (несвідомо, звичайно) виступити проти Зеленського – це опинитися в ситуації, де є територія, але немає держави.

Що хочуть люди в цій ситуації? З однієї сторони вони хочуть, щоб нічого не змінювалося, але так не буде. А з іншого боку – вони хочуть когось розумного і порядного, хто пообіцяє, що наведе порядок.

Власне наше політичне міфотворення найближчих місяців буде будуватися саме навколо цих двох тенденцій: нічого не міняти і забезпечити сяку-таку стабільність (команда Зеленського), або ж пошуки когось, хто пообіцяє, майже нічого не змінюючи, навести порядок. Нав'язати інший порядок денний може або зовнішній фактор, або якийсь серйозний внутрішній форс-мажор.