Шоу від Зеленського: Чи зможуть "слуги народу" обдурити поліграф

Нещодавно колишній віцепрем'єр-міністр України Павло Розенко повідомив, що Офіс президента (ОП) Володимира Зеленського висунув підозру 11 народним депутатам від партії "Слуга народу". Він також зауважив, що в ОП хочуть перевірити нардепів з комітету з питань фінансів, податкової та митної політики на детекторі брехні. Бо, мовляв, вони могли брати хабар за те, що "завалили" законопроекти щодо оцінки нерухомості за $30 тисяч на руки.

Пройти поліграф зголосився народний депутат від партії "Слуга народу", заступник голови фінансового комітету Верховної Ради Олександр Дубінський. Він навіть анонсував, що сьогодні, 23 жовтня, пройде детектор брехні разом із головою фракції "СН" Давідом Арахамією о 20:00.

Президент України Володимир Зеленський у Facebook наголосив, що всі члени Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики повинні пройти перевірку на детекторі брехні.

Depo.ua вирішив дізнатися, чи можна обдурити поліграф, і якщо що реально, то як саме.

Поліграф – це багатоканальна контрольно-вимірювальна система, яка фіксує динаміку зміни фізіологічних показників організму людини. Прилад вимірює динаміку дихання в області грудей, дихання в черевній області (діафрагма), електропровідність шкіри, кровонаповнення в периферичних судинах, серцевий ритм, артеріальний тиск, тощо. Щодо точності поліграфа, то зазвичай говорять про 80%, проте часто цей показник значно вищий.

Про те, чи можливо взагалі обдурити поліграф, про протидію машині і цікаві історії із практики ми поговорили із експертом-поліграфологом Олександром Роїною.

Розкажіть про специфіку питань, які ставлять людині, яку перевіряють. Чи повинно питання стояти так, щоб відповідь на нього була однозначна – так чи ні?

Так. Але є певні нюанси. Наприклад, розслідується якийсь злочин. І ми задаємо питання підозрюваному. Якщо йому невідомі певні обставини цієї справи, то людина в принципі може відповісти "не знаю". Але ми слідкуємо за тими реакціями, які у неї виникають, і визначаємо достовірність цих відповідей. 

Чи можуть самі "підозрювані" сумніватися в своїй невинуватості, оскільки вірять в міф про високу ефективність поліграфа? 

Ну, дивіться, поліграф працює із пам’яттю людини. І якщо людині відома якась інформація про певні обставини, події, то вона не може це спеціально забути. Ці питання більше стосуються "знаю/не знаю". Людина або знає певну інформацію, або ні. 

Якщо людина винна у чомусь, але свято вірить у свою невинуватість, що покаже поліграф?

Питання ніколи не ставиться так: винні ви, чи не винні. Якщо проводиться дослідження у кримінальній справі, або, навіть, якщо у приватному порядку звертаються для перевірки людини, наприклад, на причетність до крадіжки, шахрайства, зливу інформації, тощо, то цій людині задається порядку 150-200 запитань. І всі ці питання стосуються якраз обставин справи.

Людині задається порядку 150-200 запитань

Спочатку замовник, який звертається з проханням провести таке тестування, розповідає поліграфологу про обставини події. Тобто що сталося, коли сталося, як саме, за яких обставин. У цьому випадку поліграфолог збирає максимальну кількість інформації. І чим детальніша буде ця інформація, тим краще буде для підготовки запитань. Бажано, щоб про подробиці справи знало якомога вужче коло осіб.

І, наприклад, якщо особу перевіряють на причетність до крадіжки, то ми не задаємо запитань типу, "чи винні ви у цій крадіжці"/ "чи причетні ви до цієї крадіжки"? Задаються питання по типу "чи знаєте ви, хто взяв ці гроші?", "чи знаєте ви, ким працює людина, яка взяла ці гроші", "ви знаєте, як звуть людину, яка взяла гроші?". Питань задається дуже багато, і всі вони стосуються однієї справи, але звучать по-різному.

Така велика кількість запитань нам необхідна для того, щоб врешті у цієї особи ми бачили систематичні реакції. Тобто, наприклад, якщо ми задаємо людині, яка дійсно винна або щось знає, 15-20 запитань, що стосуються певних обставин цієї справи, то в неї, наприклад, на 12 - 15 запитань буде відповідна реакція. І чим більше людина намагається приховати певну інформацію, тим вищими будуть реакції.

Як часто до вас звертається бізнес? На вашу думку, чи доцільно застосовувати поліграф з метою відбору персоналу?

Дуже доцільно. Зараз, не дивлячись на широку розповсюдженість перевірки на поліграфі, багато громадян ще не знають, не розуміють що це таке і навіщо це потрібно. Зараз досить активно співпрацюємо з компаніями по підбору персоналу. Також компанії замовляють періодичні перевірки тих співробітників, які вже працюють. 

Серед наших клієнтів є не лише вітчизняні, а й іноземні компанії. Ми проводимо тестування українською, англійською та російською мовами.

Основні, питання, які виносяться на дослідження під час скрінінгових перевірок, це: встановлення істинних причин працевлаштування (тобто, чи особа йде за досвідом, зарплатою, бонусами, чи вона йде в компанію за хабарями, відкатами, заволодінням конфіденційною інформацією тощо); приховування своїх анкетних даних; розголошення на попередніх місцях роботи конфіденційної та/або іншої закритої інформації; робота на конкурентів; нанесення шкоди підприємству тощо.

У тих компаніях, які проводили періодичні перевірки, збитки від махінацій працівників зменшуються на понад 70%

За нашими дослідженнями, коли ми брали тести на поліграфі за 2-3 роки, у тих компаніях, які проводили періодичні перевірки свого персоналу, збитки від певних крадіжок або навмисного завдання шкоди компанії зменшувалися на понад 70%. Тобто у цьому випадку поліграф виступає сильним профілактичним засобом. Якщо перевірки регулярні, це може запобігти певним махінаціям. Працівник буде думати, що для нього важливіше - раз щось узяти, і втратити роботу, чи далі нормально працювати.

Під час скрінінгів у моїй практиці було досить багато випадків, коли ми виявляли не надто хороші факти. Зокрема, це домашній персонал: няні, прибиральники/ці, охоронці, водії. 

Нещодавно був цікавий випадок. Мої знайомі, досить відомі люди, взяли до себе водія-охоронця. Якось мова зайшла про те, чи перевіряли вони його. Знайомі зіслалися на рекомендаційні листи з попереднього місця роботи, а  я їм закинув ідею про скрінінг на поліграфі. Врешті їм стало цікаво.

Коли приїхав цей охоронець на перевірку, мені впало у вічі те, що у нього був відносно великий проміжок між його попереднім місцем роботи і тим, де він працював зараз. 

Коли я його почав запитувати про цей проміжок, він зам'явся. Почав виправдовуватися тим, що доглядав за хворими родичами. Стверджував, що жив цей час на заощадження.

Його вигнали, бо він зливав інформацію про своїх роботодавців у жовту пресу

Під час тестування виявилося, що у ці 7 місяців проміжку він працював в інших людей, і його звідти вигнали тому, що він зливав інформацію про своїх роботодавців у жовту пресу. Коли вони дізналися, то вигнали його, не афішуючи подію, і без рекомендацій.

Із нещодавніх - перевіряли в одній компанії топ-менеджера. Його, за словами директора, забрали від конкурентів, при чому у них там була серйозна боротьба за цього працівника. Через півроку його роботи звернувся до мене директор компанії і поділився своїми підозрами. Виявилося, що вони розробляють певний продукт, проводять роботи щодо запуску його на ринок, а їхні конкуренти десь за 10-15 днів до цього моменту запускали аналогічний продукт. Це було раз, потім другий, і потім директора зацікавили ці обставини. А до випуску продукту був безпосередньо причетний цей менеджер. 

Після тесту на поліграфі з'ясувалося, що на тих конкурентів цей співробітник і працював. Вони його туди всунули, і він зливав інформацію. У результаті, через небажання одразу перевірити такого співробітника, компанія зазнала значних фінансових збитків. Але найгірше, що в таких випадках може постраждати репутація та імідж компанії. 

Хто звертається за допомогою поліграфа, окрім правоохоронних органів? Хто приходить частіше - цивільні чи правоохоронці?

Правоохоронці звертаються не так часто. Є певні обмеження. Якщо звертаються до нас у приватному порядку або адвокати, або самі учасники кримінального процесу, то ми, приватні поліграфологи, проводимо дослідження на поліграфі, за результатами якого надаємо висновок поліграфолога.

Цей висновок може залучатися до матеріалів справи на розсуд слідчого, або судді. Інший випадок, коли слідчий, або суддя, призначає проведення психофізіологічної експертизи. У цьому випадку приватні поліграфологи експертизу у кримінальних справах проводити не мають права. У таких випадках їх проводять лише працівники державних спеціалізованих установ. Тобто це такі установи, як, наприклад, бюро судових експертиз, науково-дослідний експертно-криміналістичний центр. В усіх інших випадках – проводимо дослідження без проблем.

З якими проблемами найчастіше приходять люди? 

Часто перевіряють на зраду. Окрім цього, дуже багато запитів на встановлення причетності до крадіжок. Це теж досить часто - коли зникає певна сума коштів є підозра,  що це зробив хтось із родичів. 

Можете назвати найхимерніші випадки перевірок?

Був досить цікавий випадок. Дівчата-студентки  вдвох жили на квартирі, познайомилися із хлопцями, почали зустрічатися. Вони запрошували хлопців додому і після чергового такого випадку зникла певна сума грошей. Дівчата привели своїх друзів на тестування. Один з них одразу погодився на перевірку та визвався йти першим. Інший трішки м’явся.

Коли я почав його тестувати, то виявилося, що він підготувався до протидії поліграфній перевірці: перед тестуванням вживав заспокійливі засоби. До того ж, вжив їх досить багато, тому що практично ніяких реакцій у нього не прослідковувалося. 

Чи можна таким чином надурити поліграф?

Ні, таким чином обдурити не можна, адже поліграфолог це одразу бачить. Там є певна  сукупність дій, які обов’язково проводяться перед тестуванням. Обов’язково ми проводимо стимульні тести, аби побачити, як людина реагує на ті чи інші питання. Найпростіший стимульний тест - на ім’я. Наприклад, вас звуть Наташа? Ні. Якщо людина у цьому випадку каже неправду, ми бачимо відповідну реакцію.

В обов’язковому порядку даються тести на виявлення підготовки до протидії поліграфу. Найбільш розповсюдженні такі способи - фармакологічний, якщо люди вживають препарати, що впливають на стан центральної нервової системи. Другий спосіб - механічний. Якщо під час тестування людина або рухається, або стискає-розтискає м’язи. Це все теж дуже добре видно, адже є датчик тремору. Він показує, що людина рухалася. Третій - психологічний метод протидії. Коли людина сидить і намагається медитувати. Проте поліграфолог усе це виявляє. У мережі Інтернет я зустрічав багато способів протидії поліграфній перевірці. Але багато таких "спеціалістів" описують способи протидії, базуючись, у кращому випадку, на перегляді кінофільмів. Мабуть, багато хто з вас чув про кнопку у взутті. Проте ніхто з цих "спеціалістів" навіть гадки не має, що ж з тією кнопкою потім робити. 

У мене ще не було таких людей, які приходили, і, базуючись на тих інтернетних знаннях, змогли обдурити. Була ситуація з вживанням заспокійливих, коли, як наслідок, я бачив, що у людини відсутня реакція на стимульні питання. Я його відправив додому, до завтрашнього дня. Коли він прийшов наступного дня, то було видно, що та доза ліків ще дається взнаки, але реакції вже були, і за ними можна було зробити певні висновки. Врешті поліграф показав, що він причетний до крадіжки, про що я надав замовнику відповідний висновок. 

Наступного дня цей чоловік почав закидати мене повідомленнями про свою невинуватість. "Як ви могли таке зробити?", "Ви звинувачуєте невинну особу!". Сказав, що проходитиме тестування в інших поліграфологів.