Безпорадний Радбез: Чому вчорашнє засідання ООН по Мінських угодах перетворилося на фарс із віршами та Монтян

Вчорашнє засідання Ради безпеки ООН від самого початку було заплановане, як специфічна абсурдистська вистава. Досить згадати той факт, що його скликала Росія на честь сьомої річниці прийняття резолюції стосовно Мінських домовленостей. Напередодні членам Радбезу було розіслано лист із матеріалами "спільного проекту Слідчого комітету Росії та телекомпанії RT". Цей "проект", як стверджувало постійне представництво Росії при ООН, був присвячений "військовим злочинам, скоєним під час збройного конфлікту на південному сході України".

Намагаючись надати наративу про ті самі "злочини" більшої переконливості, в Кремлі вирішили навіть запросити представницю "українського громадянського суспільства" в особі Тетяни Монтян. Яка, щоправда, ані жертвою, ані виконавцем, ані навіть свідком "злочинів" ніби як не була. Зате старанно повторила на камеру традиційні заяви російської пропаганди — про те, що Україна є "маріонеткою Заходу", який хоче спровокувати війну з Росією на українській території. І через це чи то "недостатньо примушує" Київ виконувати Мінські угоди. Чи, може, навіть прямо не дозволяє цього робити — з хаотичного словесного потоку зрозуміти меседж було непросто.

Зважаючи на ймовірність російсько-української війни, яка нікуди не поділася, отой самий "колективний Захід" також вирішив відповісти Кремлю з головних дипломатичних калібрів. Тому на засіданні Радбезу постпредів підсилили дипломатами високого — або, у випадку зі США, найвищого рангу.

Державний секретар Ентоні Блінкен, який спочатку брати участь у заході ніби як не планував, але потім, на прохання постпреда США Лінди Томас-Грінфілд таки прибув, також не став вигадувати велосипед. І в черговий раз переповів план нападу Росії на Україну. Який може початися з провокації — на кшталт інсценування удара по мирному населенню, чи навіть здійснення такого удару російськими силами, після чого будуть кібератаки, ракетні та авіаційні удари по інфраструктурі ЗСУ, та початок сухопутного вторгнення. Заступник міністра іноземних справ Великої Британії виступив зі схожою промовою, додавши, що Росія, попри чисельні миролюбні заяви, і не планує відводити війська від українських кордонів.

При тому, слухаючи всіх без винятку спікерів, не покидало одне відчуття. Відчуття того, що спіч кожного з них, маючи навіть поверхове знайомство з сучасною міжнародною політикою, можна було передбачити зі стовідсотковою точністю.

І блінкенівський "план нападу на Україну", і пасажі Монтян та заступника Лаврова Вершиніна про Захід, який "не достатньо тисне на Україну", і заклики до "мирного діалогу" з боку нейтральних, себто байдужих до конфлікту країн — все це було настільки передбачувано, і настільки далеко від реальності лінії зіткнення на Донбасі, що виникали сумніви у тому, чи це засідання міжнародної організації — чи, все-таки, химерний театральний перформанс. Напевно, апофеозом цього відчуття став "поетичний турнір" між представниками України та Росії при ООН. Обидва - і Сергій Кислиця, і Сергєй Вершинін, цитували радянських поетів, Євтушенка і Заболоцького відповідно. Перший, затинаючись і підглядаючи в листок, читав про спадкоємців Сталіна. Інший відповідав йому рядками про красу. Поки ситі й спокійні дядьки обмінювались віршами радянських класиків, щоб хоч якось розважитись на цьому протокольному засіданні, єдина ціль якого полягала в реакції преси, на Донбасі знову працювали міномети, гранатомети та ствольна артилерія сепаратистів.

Якщо ж оцінити сухий залишок вчорашньої дискусії, то стає очевидним, що Росія продовжує озвучувати тезу про те, що Україна не просто ігнорує Мінські домовленості, але й чинить злочини проти людяності на Донбасі. На це працювало і вчорашнє засідання Радбезу, і вчорашня ж заява російського посла у США Анатолія Антонова. Який заявив, що влада США, "заперечуючи геноцид росіян на Донбасі", тим самим демонструє "примітивний і грубий цинізм". І що "у США мають розуміти, що в Україні живуть мільйони росіян, інтереси яких мають бути забезпечені та захищені". Треба думати — російською армією, бо ж ким іще?

Читайте також: Обстріли від імені ЗСУ: Чи введе Росія війська "для захисту" Донбасу

В яких саме частинах України, і в якому масштабі Кремль готується "захищати інтереси росіян", наразі незрозуміло. Але в тому, що російські війська на українському кордоні наразі органічно доповнюються претензіями, які можуть стати формальним приводом для "гуманітарної агресії", сумніватися не доводиться.