Село без права голосу: Що не так із законом про старост

 

Президент підписав закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розвитку інституту старост" №1638-IX. Його двома тижнями раніше повторно ухвалила Верховна Рада, розглянувши вето глави держави. Заперечення Володимира Зеленського були спричинені тим, що в попередню версію закону автори – члени фракції "Слуга народу" хитро включили положення із зовсім іншої "опери" - зміни до закону про Конституційний Суд України. Їх із законопроекту викинули.

Підписаний президентом закон передбачає такі основні новації:

• перед винесенням кандидатури старости на розгляд ради громади повинно обов’язково відбутися обговорення з мешканцями;
• більше не є обов’язковим входження старости до виконавчого комітету ради громади. При цьому староста має гарантоване право участі й виступу на засіданнях ради чи виконкому;
• орган самоврядування може закріпити за старостою функції адміністратора місцевого Центру надання адмінпослуг: старости зможуть надавати адмінпослуги на місці, без визїду людини в адміністративний центр громади;
• староста працюватиме на постійній основі в апараті відповідної ради і виконкому та не зможе суміщати свою роботу з іншим видом занять, тобто працювати за суміщенням, чи бути депутатом;
• підвищується статус старости, зростає його зарплатня;
• старостинські округи утворюватимуться місцевими радами з кількістю мешканців не менше 500;
• урегульовано порядок створення старостинських округів, зокрема для міст, які не є центрами громад;
• ті старости, які працюють зараз, залишаються. Протягом 90 днів після набрання законом чинності усі місцеві ради мають затвердити старостинські округи.

Хто такий сільський староста і що зміниться

Інститут сільських старост в Україні був запроваджений 2015 року законом "Про добровільне об’єднання територіальних громад" як складова системи місцевого самоврядування. Фактично староста – найближчий до жителя села, селища чи невеликого міста представник влади.

До 2020 року старост обирали місцеві жителі сіл і селищ у складі об’єднаної громади (за винятком центру ОТГ), а зараз – призначають відповідні місцеві ради за поданням їхніх голів. Після вступу в силу закону №1638 це відбуватиметься за результатами обов’язкових консультацій з місцевими мешканцями. Кандидатура старости, не підтримана радою, не може бути повторно внесена протягом скликання відповідної ради.

Старостинський округ включає частину території об’єднаної територіальної громади, одне або кілька сіл, селищ, міст – крім адміністративного центру ОТГ.

Сьогодні староста – це не окремий орган місцевого самоврядування, а службовець, чиєю головною функцією є представляти в територіальних громадах інтереси свого села чи селища. Інша функція старост – часткове виконання повноважень державного реєстратора "біля дому", реагування на соціальні та побутові потреби жителів свого села чи міста. Староста відповідальний і підзвітний сільській, селищній, міській раді, підконтрольний місцевому голові. Старосту призначають на час роботи відповідної ради. Зарплатня старости фінансується з місцевого бюджету.

Що не так із законом про сільських старост

Експерти загалом позитивно коментують новели закону і називають його таким, що ліквідує багато великих дірок у вітчизняному законодавстві щодо функціонування інституту старост. А от ключова претензія - в частині країн Європи старост таки обирають. Скажімо, в сусідній Польщі, де аналога старости – фактичного голову села - називають солтисом. За повернення обрання старост виступають і деякі українські нардепи.

У процесі обговорення законопроєкту 15 квітня голова фракції "Батьківщина" Юлія Тимошенко заявляла, що "під час окупації, під час Другої світової війни старости призначалися, і зараз хочуть зробити теж саме. Під час комуністичного режиму село обирало раду і рада призначала старосту, тобто голову. Під час незалежної України село обирало і раду, і свого сільського голову, і це було самоврядування". Вона адресувала риторичне запитання президенту і його команді, "які йшли під гаслами народовладдя, самоврядування, децентралізації навіщо вони ж як під час окупації хочуть тепер позбавити селян обирати свою раду, сільраду, обирати свого голову, впливати на своє життя". Утім, патетика ця несвоєчасна: виборність старост скасував не закон, а зміни до Виборчого кодексу зразка 2020 року.

У відповідь на ці претензії заступник міністра регіонального розвитку В’ячеслав Негода апелює до почасти невдалої практики обрання старост: "Багато де старост обирали не за їхню фаховість чи компетентність у питаннях розвитку територій, а за обіцянки вирішити усі питання, навіть ті, які не входили у коло їх повноважень… Староста має не лише хотіти, а бути дійсно спроможним надавати послуги, допомагати розвивати територію старостинського округу. Для цього староста повинен мати певний набір компетенцій. Тому у 2020 році ми, намагаючись знайти золоту середину у питанні обрання старост, зупинилися на моделі призначення його радою громади за поданням голови".

"Де ви бачили фахових людей, яких "парашутистами" завезуть у старостинські округи, про існування яких вони не знали ще минулого місяця?", - парирував з парламентської трибуни член фракції "Голос" Роман Лозинський, який є активним противником ухвалення закону.

Чимала частина експертів і політиків наполягають, що між затвердженням старост, хай і за результатами подвійного обговорення (на громадських слуханнях і в раді), та їх одноосібним призначенням головою ОТГ можна поставити знак рівності. "Часто в села призначають старостами людей, які не мають жодного відношення до їхнього села, - заявила в парламенті мажоритарниця із Львівщини Галина Васильченко. – То в який спосіб вони будуть представляти інтереси саме їхнього села?". Тобто, частина депутатів наполягає на тому, що без виборних старост у нас буде колапс місцевого самоврядування.

Деякі фахівці вбачають потенційну проблему в тому, що після ухвалення закону старост у частині громад взагалі не призначать: формально виконавши вимогу про створення старостинського округу, деякі ради чи їхні голови можуть максимально затягнути обговорення і призначення старости, щоб не заморочуватися з громадськими обговореннями та іншими процедурами.

Утім, експерти вважають, що законодавство щодо старост буде і далі модернізуватися. Не виключено, у якійсь перспективі ми повернемося й до виборності старост. А зараз важливо, чи не будуть нівельовані загалом позитивні норми ухваленого закону неякісним чи формальним їх виконанням на місцях.