Відмова від зрад та перемог: Що хотів сказати Зеленський "ультрадовгими" санкціями проти Росії

Вчора у Володимира Зеленського був "санкційний день". Як відомо, чинний президент України увів у дію рішення РНБО від 23 березня щодо запровадження санкцій на три роки проти 81 російської компанії та 26 російських громадян. На додаток до того санкції було введено проти трьох громадян Франції – депутатів Європарламенту Вірджині Жорон, Жан-Лена Лакапеля та Філіппа Олів’є,  представників ультраправої політсили "Ідентичність та демократія", які їздили до Криму на запрошення Кремля.

Насправді, санкції проти російських високопосадовців та компаній, введені вчора президентом, є практично точним повторенням обмежувльних заходів, які мали місце і в 2020-му, і в 2019-му роках. З невеликими змінами і доповненнями. Наприклад, санкційний список покинули прізвища братів Ананьєвих. Яких в Росії звинувачують в багатомільйонних фінансових махінаціях, і активно розшукують. Натомість Інтерпол, отримавши пояснення від адвокатів російських фінансистів, видалив їхні прізвища зі своїх баз, оскільки їх переслідування ніби як має політичний характер. Тож тепер колишні власники Промсвязьбанку, вочевидь теж трішечки "жертви режиму Путіна", і з санкційних списків були видалені.

Читайте також: Зеленський вивів братів Ананьєвих з-під санкцій РНБО через РПЦ

Інші зміни – наприклад, відмова від санкцій проти Башкірської содової компанії, яка зараз є власністю російської держави, пояснити вже далеко складніше. Залишається надіятися, що в РНБО були якісь свої резони для подібного кроку.

 Втім, ключовою зміною в усій цій історії став перехід до санкцій, які будуть поновлюватися лише раз на три роки. Що, вочевидь, натякає на той факт, що на Банковій не надто надіються на швидше примирення з Росією.

І, насправді, крок із санкціями досить органічно вписується в загальну картину політики Зеленського на цьому напрямку. Яка зараз, наприклад, одним з пріоритетів ставить для себе привернення міжнародної уваги до питання деокупації Криму, потроху поєднуючи це питання із деескалацією на Донбасі. Що, знову-таки, є індикатором нульових сподівань стосовно скорого миру на Сході.

Достатньо жорсткою є і позиція України стосовно "кластерного" плану деескалації на Донбасі, який іще в листопаді минулого року радники президента Франції і канцлера Німеччини Еммануель Бонн і Ян Хеккер відповідно надали на розгляд нормандської четвірки. Звичайно, Банкова надала свої пропозиції до цього документу, 19 січня вже 2021 року. Але коли 16 лютого зі своїми правками, які передбачали повернення до схеми "спочатку вибори в ОРДЛО, автономія і особливий статус "республік" – а потім, можливо, все інше", діалог знову фактично припинився, і команда Зеленського не робить особливих спроб якось його зрушити.

Вочевидь, на Банковій вважають, що шанси на врегулювання конфлікту на Донбасі наразі є рівними нулю. На прийнятних для України умовах, зрозуміло. Команда Зеленського свідомо пов'язує це питання з деокупацією Криму, яка, вочевидь, є іще складнішою проблемою. Паралельно на Банковій, схоже, мінімізують дипломатичні ініціативи, більшість з яких можуть бути використані проти Зеленського опозицією – при чому з обох боків.

Наскільки подібний підхід є виправданим, однозначно сказати складно. Оскільки очевидне небажання Росії домовлятися на прийнятних для України умовах наразі є очевидним. Тим паче, що за умов відверто слабкої переговорної команди Банкової із Єрмаком на чолі, стратегія "відмови від зрад та перемог" цілком має право на існування.